Проголошення незалежності України
19 серпня 1991 року з метою повернення суспільства до попередніх порядків була здійснена спроба державного заколоту. Його ініціатори - представники вищого державного керівництва СРСР - заявили, що у зв'язку з начебто хворобою Пре¬зидента СРСР М. Горбачова його обов'язки виконуватиме Г. Янаєв, а країною керуватиме Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС).
ДКНС оголосив про запровадження на півроку в окре¬мих районах СРСР надзвичайного стану. Призупинялася діяльність всіх політичних партій, окрім КПРС, громад¬ських організацій і рухів демократичного спрямування, заборонялися мітинги, демонстрації, страйки, запрова¬джувалася жорстка цензура над засобами масової інфор¬мації, призупинявся вихід газет, крім кількох лояльних до ДКНС. У Москві, де відбувалися головні події, було запроваджено комендантський час, виведено на вулиці та майдани війська.Вранці того ж дня у Києві представник ДКНС, зібрав¬ши командирів військових частин гарнізону міста, нака¬зали виконувати всі розпорядження ДКНС, ультиматив¬но зажадали підтримки ДКНС з боку Верховної Ради та уряду республіки. Керівництво Компартії України напра¬вило на місця шифротелеграму із завданням партійним комітетам всіляко сприяти діям ДКНС. Лояльність щодо нього виявила більшість облвиконкомів республіки та ке¬рівництво Кримської АРСР.
Голова Верховної Ради УРСР Л. Кравчук у своєму ви¬ступі по республіканському радіо закликав громадян до спокою і витримки, запропонував зосередитися на роз¬в'язанні найважливіших проблем повсякденного життя, заявивши, що відповідні оцінки і висновки зробить Верховна Рада України та її Президія. Президія Верховної Ради УРСР лише ввечері 20 серпня прийняла заяву, в якій зазначалося, що постанови ДКНС, поки це питання не вирішить Верховна Ради України, не мають юридич¬ної сили на території УРСР.
Якщо реакція керівництва республіки на події у Москві була загалом стриманою, то опозиційні сили від самого початку заколоту зайняли принципову позицію, розуміючи, чим загрожує Україні перемога ДКНС. 19 серпня 1991 р. Народний Рух України закликав спів¬вітчизників не підкорятися волі заколотників, створюва¬ти структури активного опору, вдатися до всеукраїнсько¬го страйку. 20 серпня Народна Рада - організована опо¬зиція в республіканському парламенті - засудила держа¬вний заколот і закликала підтримати керівництво Росії у протистоянні з ним. 19-22 серпня 1991 р. масові мітинги-протести проти дій заколотників відбулися у Києві, Львові, Харкові, Донецьку, інших містах України.
Головні події розгорнулися у Москві. Центром опору стала Верховна Рада РРФСР, навколо якої зібралися тися¬чі захисників демократії, було зведено барикади. Опір ДКНС очолив президент Російської Федерації Б. Єльцин. На його заклик десятки тисяч людей вийшли на вулиці столиці й перекрили бронетехніці та військам шлях до бу¬динку Верховної Ради РРФСР. Серед захисників демокра¬тії в Москві було чимало українців. Над барикадами, поруч з іншими, майорів і український синьо-жовтий прапор.
,Рішучий опір заколотникам з боку тисяч громадян, що заполонили центр Москви, дії керівництва РСФСР на чолі з Б. Єльциним, вагання військ, перехід окремих вій¬ськових частин на бік демократичних сил, нерішучість самого ДКНС спричинили ганебний провал заколоту 22 серпня 1991 р. З радянським періодом в історії краї¬ни було покінчено.
Провал заколоту мав катастрофічні наслідки для КПРС, діяльність якої зразу ж було заборонено. ЗО серп¬ня Президія Верховної Ради України заборонила діяль¬ність Компартії України як складової частини КПРС.
Після цього Президент СРСР М. Горбачов, який у дні заколоту був ізольований путчистами на південному бе¬резі Криму, стрімко втрачав владу. Різко посилювалася діяльність керівництва Російської Федерації, яке відігра¬ло ключову роль у придушенні заколоту. Союзні органи влади були паралізовані. Виникли сприятливі обставини для здобуття незалежності союзними республіками.
3. Утворення незалежної Української держави. Референдум 1 грудня 1991 року.
24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Іс¬торичний документ виняткового значення для долі укра¬їнського народу - Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаче¬ного Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими до¬кументами, здійснюючи Декларацію про державний суве¬ренітет України, Верховна Рада урочисто проголошує не¬залежність України та створення самостійної української держави - України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чин¬ність виключно Конституція і закони України.