КОНСТИТУЦІЙНИЙ УСТРІЙ КАНАДИ

Особливе значення мають пропозиції депутатів, у яких фактично ставиться питання про довіру уряду. Вносячи подібні пропозиції, депутати від опозиції прагнуть у ході їхнього обговорення покритикувати урядовий курс, особливо у фінансовій сфері. При цьому регламент палати громад не визначає поняття “вотум недовіри” і нічого не говорить про правові наслідки вираження недовіри уряду палатою. В 1968 р. урядовий проект бюджету не був схвалений палатою громад, однак тодішній кабінет на чолі з Л.Пірсоном вніс на розгляд парламентаріїв пропозицію не вважати відхилення бюджетного білля висловленням недовіри уряду, і ця пропозиція була підтримана більшістю депутатів.

Слідчі комітети є різновидом спеціальних комітетів і перевіряють діяльність окремих урядових департаментів. Доповіді слідчих комітетів можуть стати предметом розгляду палатою громад.

Перевірка актів делегованого законодавства і правильності призначень, на державні посади. Об'єднаний комітет з перевірки актів делегованого законодавства має право рекомендувати відповідним міністерствам і іншим урядовим відомствам скасовувати акти делегованого законодавства, видані з перевищенням повноважень чи порушенням процедури.

З недавнього часу постійні комітети палати громад одержали право оцінювати правильність і обґрунтованість призначення на посади у федеральному державному апараті (за винятком судів) і давати висновки, які не є обов'язковими для уряду.

Особливе місце займає контроль за фінансами, що полягає в контролі за витратою урядом уже затверджених парламентом фінансових коштів.

СЕНАТ

Верхня палата парламенту Канади, Сенат, створений на підставі Акту про Британську Північну Америку від 1867 р., був задуманий як самостійний законодавчий орган, що складається з осіб, що можуть вільно виражати свої думки і приймати рішення, оскільки не залежать ні від виборчого корпуса, ні від партійного суперництва. Акт 1867 р. надав Сенату статус, ідентичний правовому становищу Палати громад. Було передбачено лише один виняток: усі фінансові законопроекти повинні спочатку вноситися до нижньої палати. Зазначене положення закону відразу ж поставило сенат у нерівноправне з нижньою палатою положення. Конституційний Акт нічого не говорить про те, чи може сенат відмовляти у затвердженні або вносити зміни у фінансові законопроекти. Відповідно до правила 87 регламенту Палати громад, Сенат позбавлений цього права, оскільки саме Палата громад є єдиним органом, що вправі вирішувати всі питання фінансового характеру. Це не заважає сенаторам постійно вносити зміни до фінансових біллів. Практика показує, що Палата громад погоджується з цим, хоча і дає зрозуміти, що така згода не повинна створювати прецеденту.

Слабкість Сенату визначається і тим, що він позбавлений мандату виборчого корпусу і не може претендувати на роль загальнонаціонального законодавчого органу.

Сенат був створений як виразник і захисник інтересів суб'єктів канадської федерації — провінцій. Верхня палата має дуже слабкі повноваження в сфері контролю за урядом. Це пояснюється тим, що кабінет складається з керівних діячів партії, що одержала більшість мандатів в Палаті громад. Будучи депутатами Палати, міністри регулярно присутні на засіданнях, у тому числі і для відповідей на питання парламентаріїв. З 1921 р. склалася традиція не призначати міністрами сенаторів, і за рідкісним винятком її притримуються і донині. Присутність міністрів в Палаті громад необхідно ще і тому, що більшість внесених урядом законопроектів так чи інакше пов'язана з проблемою фінансування, котру вирішує саме нижня палата. Зазначені обставини практично позбавляють сенат будь-яких важелів впливу на кабінет.

Відсутність міністрів у сенаті є головною причиною того, що верхня палата одержує дуже мало інформації безпосередньо від уряду. Це не дає сенаторам можливості визначити реальну потребу в прийнятті того чи іншого закону, тому Сенат виявляє низьку активність у внесенні публічних законопроектів, хоча теоретично має майже рівні права з Палатою громад у цій сфері.Формально опозиція, що має більшість у Сенаті, але меншість у Палаті громад, могла б використовувати верхню палату для блокування урядових законопроектів. Однак на практиці цього не відбувається, тому що лідери опозиції розуміють, що у випадку приходу їх до влади такий же прийом може бути використаний проти них; окрім того такий крок являв би собою грубе порушення парламентських традицій Канади і різко знизив би популярність опозиційної партії.

Подальше ослаблення повноважень Сенату відбулося в 1982 р. із прийняттям Закону про Конституцію, що встановив, що конституційні зміни можуть прийматися Палатою громад в обхід Сенату, якщо Сенат протягом 180 днів не схвалить запропонований проект змін.