Регіональна соціальна-економічна політика
У цілому по Україні у даний час, реінвестується лише незначна частина прибутку, одержуваний у народному господарстві. Фінансові і валютні спекуляції стали окремою індустрією української економіки.Для сучасного стану господарства України характерне згортання інвестиційної діяльності і неефективна система амортизації. У результаті збільшується технологічна відсталість підприємств. Для багатьох з них стало проблемою не удосконалювання, а підтримка виробничого потенціалу на колишній технічній основі. Тільки продумана політика амортизації забезпечує створення достатнього фонду відшкодування для постійного відновлення основних виробничих фондів, а відсутність її веде до їх старіння, що і відбувається сьогодні в Україні.
Не сприяє активізації інвестиційної діяльності підприємств також і існуючий порядок відшкодування витрат на модернізацію устаткування. Витрати на ці мети можуть досягати значних величин і в більшості випадків відрізняються високою ефективністю. В даний час витрати на модернізацію можуть не цілком переноситися на собівартість продукції до витікання нормативного терміну служби модернізованого устаткування.
Щоб витрати на модернізацію цілком і вчасно відбивалися в собівартості продукції, необхідно не тільки на їхню величину збільшувати балансову вартість засобів праці, але і коректувати убік підвищення діючу річну норму амортизації.
Задача банківської діяльності полягає в тому, щоб за допомогою найбільш доцільних форм і методів кредитних відносин сприяти підвищенню ефективності інвестицій в економіку і тим самим забезпечувати єдність вимог суспільства і його господарських одиниць у ході економічного процесу. Ціль банківської діяльності по кредитуванню – сприяти формуванню ефективної народногосподарської структури на основі надання кредитів на заходи, що відповідають вимогам за локальними критеріями, що випливає з глобального економічного критерію.
Формування цілей банківської діяльності повинне ґрунтуватися на критеріях ефективності. Це означає: по-перше, що кредитні вкладення направляються в об'єкти з високими народногосподарськими показниками віддачі і, навпаки, неминуче роблять “відтік” при низьких показниках; по-друге, що державне регулювання інвестиційним процесом повинне визначати головні параметри в роботі банків по цьому напрямку, а його діяльність складається у виборі ефективних напрямків кредитування, що відповідають інтересам банку, як комерційного центра і тих вкладників, що надали свої засоби в розпорядження позичкового фонду.
Для подолання економічного спаду необхідно змінити акценти в пріоритетах і формах інвестування. Необхідно змінити структуру економіки країни, зменшити питому вагу галузей важкої і воєнної промисловості, що у великих обсягах споживають природні ресурси, погіршують екологічну ситуацію, а продукція їх значною мірою вивозиться за межі України і не впливає на рівень життя населення. І, навпаки, необхідно збільшувати питому вагу наукомістких галузей з екологічно чистими технологіями, легкої і харчової промисловості, що переробляють галузей сільського господарства, сфери послуг.
Тільки структурна переорієнтація інвестицій дає можливість безболісно зменшити частину фонду нагромадження в складі національного доходу, перебороти застарілі диспропорції, збалансувати економіку, досягти більш високого життєвого рівня населення. Важливо також налагодити ефективний механізм інвестування науково-технічного прогресу, щоб не допустити відставання країни від світового рівня.
Основними напрямками інвестиційної стратегії з погляду максимальної ефективності тепер і в найближчому майбутньому будуть:
• поліпшення відтворювальної структури капіталовкладень , підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;
• удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в їхньому складі питомої ваги устаткування і скорочення, відповідно, будівельно-монтажних робіт;
• зміна галузевої структури капітальних вкладень з погляду значного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування і предмети особистого споживання (сільське господарство, що переробляють галузі, легка і харчова промисловість), послуги;
•пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямків науково-технічного прогресу, що сприяють зниженню ресурсоемкости виробництва і підвищенню якості продукції;