Президент Мексики Вісент Фокс
Добре володіє ораторським мистецтвом. Говорить спокійно, з розстановкою, чітко й переконливо. У полеміці стриманий і неагресивний. Демонструючи близькість до простого народу, у виступах схильний до імпровізації, вживання образних порівнянь, прислів'їв і приказок. Разом з тим, на офіційних заходах воліє суворо дотримуватися заздалегідь підготовлених текстів.
В.Фокс має якості харизматичного політика, що проявляються в спілкуванні з людьми - увага й доброзичливість. Твердо відстоює власну думку. Енергійний, відрізняється високою працездатністю, вміє організувати роботу колективу в складних умовах.
Захоплюється верхівковою їздою. Улюблений відпочинок - кінні прогулянки на околицях приналежного йому ранчо Сан-Крістобаль (штат Гуанахуато). Однак, перенесена в 2003 року складна операція на хребті обмежує в цьому плані можливості президента.Фокс став засновником благодійного фонду для дітей-сиріт "Каса Куна Аміго Даніель", заснував популярний в штаті Гуанахуато загальноосвітній навчальний заклад "Інстітуто Лукс".
У липні 2001 року вдруге одружився з Мартою Саагун, що була секретарем президента. Вона народилася в 1953 року, пройшла курс навчання в університетах Дубліна й Кембриджа, має веселий і товариський характер. В.Фокс ніжно ставиться до дружини, прислухається до її порад, заохочує активну суспільну діяльність.
У Президента Мексики четверо дітей, усиновлених у попередньому шлюбі.
2. Прихід Фокса до президентства
Звикати до президентського крісла Вінсенті Фоксу напевно не довелося. Змінився лише характер завдань - протягом досить тривалого часу він обіймав посаду президента компанії "Кока-Кола" у Мексиці й Латинській Америці. Можна скільки завгодно абстрактно стверджувати, що в керуванні великою компанією й державою багато загального. Проте порівнювати навіть такий гігантський концерн, як "Кока-Кола", з будь-яким, навіть самою маленькою державою, некоректно. До того ж говорити, наскільки успішно застосовував менеджерські навички Вінсенте Фокс, можна буде тільки після певного проміжку часу.
Слід зазначити, що шлях Фокса-бізнесмена був значно менш тернистим, чим його політичний шлях. Для того щоб здійнятися від простого експедитора, що об’їздив всі дороги країни, до регіонального президента, йому треба було всього десять років, тоді як сходження від рядового члена Партії національної дії до президента зайняло 24 роки.
Мабуть, уперше він змусив заговорити про себе в загальнонаціональному масштабі, досить своєрідно відреагувавши на перемогу в президентських виборах 1988 року Карлоса Салінаса. Тоді він став перед телекамерами із прикріпленими до вух обгорілими виборчими бюлетенями. Так він виразив свій протест проти маніпуляцій у ході виборчої кампанії. Не виключено, що саме ця витівка стала причиною поразки Фокса, що висував свою кандидатуру на губернаторських виборах у рідному штаті - його успішно "прокотили". Офіційно, - виборці, хоча існує чимало натяків, що перемогу, як говориться, у нього попросту "украли". Голосний протест, затіяний Фоксом, змусив президента Салінаса звільнити "узурпатора". Проте губернатором тоді Фокс так і не став - президент своїм рішенням поставив на цю посаду іншу людини. Добре хоч – однопартійця Вінсенте.
Фокс не впав у відчай й під час наступного "забігу" обставив конкурентів, прийшовши до фінішу в тім же штаті зі значним відривом. Як свідчить офіційна біографія президента, за п'ять років губернаторства він зумів вивести штат у десятку лідерів країни. Це стало вагомим аргументом, щоб "Альянс за зміни" - блок, що сформувався під президентські вибори 2000 року, - висунув його в претенденти на високий пост.
Аналітики стверджують, що перемога на президентських виборах була обумовлена двома обставинами - правильним вибором партнерів по коаліції й умілій пропаганді. "Альянс" переграв більш досвідчених конкурентів з рахунком 10:1. Саме в такій пропорції під час передвиборної кампанії перебували групи підтримки "Альянсу" й Інституційної революційної партії.
Маючи вміння й навичками організації продажів прохолодних напоїв і ковбойських чобіт (одна з компаній Фокса займалася випуском й експортом цих виробів), кандидат у президенти проте не міг не розуміти, що "продати" себе виборцям - завдання більш високого порядку. Для своєї виборчої кампанії Фокс обрав помітне, хоча й немудре гасло: "Ми вже перемогли". Хоча, треба визнати, фінішна пряма була самою важкою: Фокс запекло намагався наздогнати в рейтингах кандидата від інституційних революціонерів.