УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ ТА ПОЛІТИКА ЗАХОДУ

Складається враження, що сьогоднi росiйська стратегiя ґрунтується на усвiдомленнi слабкостi України й неспроможностi Росiї взяти на себе ще бiльший тягар, нiж той, який вона вже несе. Росiйський уряд зосередився на збереженнi своїх iнтересiв та впливу в Українi, намагаючись утримати там економiчнi та полiтичнi позицiї й водночас займатися кризою у власнiй країнi. Така стратегiя не означає, що Росiя примирилася з незалежнiстю України або що вона вiдмовляється вiд своїх iнтересiв у цiй країнi — просто Росiя у своїх вiдносинах з Україною виявляє розсудливiсть, чого вiд неї не очiкувала бiльшiсть iноземних спостерiгачiв. Довготермінові намiри Росiї прояснятимуться лише паралельно з її виходом з кризи й вiдновленням свого потенцiалу. Дуже важливо, щоб у наступному десятирiччі росiйськi, українськi та захiднi державнi дiячi використали теперiшнiй перепочинок для змiцнення реформ у Росiї та незалежностi України, а також для пiдтримки тих елементiв у полiтичних колах, що виступають за стабiльнi росiйсько-українськi вiдносини.

§4. Конфлiкт чи спiвробiтництво

Хоча й уявляється малоймовiрним, що названа модель взаємовiдносин призведе до збройного конфлiкту, Захiд остерiгається саме можливостi росiйсько-української вiйни. Еванс та Hовак запропонували один такий сценарiй, у якому Москва пiдбурює росiйсько-нацiоналiстичне керiвництво Криму до вiдокремлення, що створить привiд для втручання Росiї й поставить український уряд перед вибором: капiтуляцiя або вiйна. Газетнi оглядачi засуджували Захiд за те, що в нього немає спецiальних планiв на випадок таких подiй 28.

Але криза Збройних Сил Росiї виключає такий варiант у найближчий час. Малоймовiрно, що, навiть маючи півторамiльйонну армію і вiйськової технiки на сто з лишком дивiзiй, росiйська армiя спроможеться виставити досить велику потугу для нападу на Україну або хоч для її залякування. Hавiть найоптимiстичнiше налаштованi стратеги розглядають вiдновлення Збройних Сил Росiї як завдання, яке можна вирiшити лише протягом наступного десятирiччя. Українськi Збройнi Сили знаходяться не у кращому станi. Таке становище рiзко зменшує ризик великовимірного росiйсько-українського конфлiкту.

Захiдним аналiтикам слiд було б зайнятися пошуком можливостей для віднайдення та примноження заохочень до спiвпрацi. З цiлої низки питань, вiд спiвпраці у космосi (що США повиннi заохочувати) до експорту звичайного озброєння (що США не сподобається), Росiя та Україна потрiбнi одна однiй. Змiцнення такої спiвпраці — запорука стабiльностi у росiйсько-українських вiдносинах. Ця стабiльнiсть залежить від впевненостi України у власнiй незалежностi, а для її забезпечення потрiбнi спiльнi зусилля США та Європейського Союзу на пiдтримку України й створення стимулiв для росiйсько-української спiвпраці на мiцнiй основi. Без таких крокiв Заходу спiвпраця порiвняно сильної Росiєю та України, що пiдупаде на силi, призведе до ерозiї стабiльностi в Українi та непевності у взаємовiдносинах.Виявляючи сприяння, Захiд повинен вiдрiзняти заходи, що змiцнюють незалежнiсть України, вiд заходiв, якi сприяють геополiтичнiй iзоляцiї Москви. Захід не має створювати санiтарний кордон мiж Росiєю та Європою, бо така полiтика радикально змiнить погляд Росiї на створювану систему європейської безпеки та своє мiсце у нiй. Заходу не потрiбна ще одна Версальська система, яка завалиться, тiльки-но в якої-небудь норовистої держави знайдеться досить сил iґнорувати її.

Пiдозри в тому, що Захiд виношує саме таку полiтику, є дуже популярними у Москвi, передовсім у таборi нацiоналiстiв. У всьому спостерiгається тенденцiя розглядати позицiю Заходу у свiтлi «завдання з нульовою сумою», тобто пiдтримки лише Москви на шкоду iншим державам або ж сприяння iншим державам на збиток Москвi. Полiтичний лексикон багатьох українських полiтикiв свiдчить про те, що проект Євразійського Союзу вони бачать саме у таких однотонних барвах; для них він — геополiтичне утворення, щодо якого виникає альтернатива: або Захiд пiдтримує росiйське панування в ньому, або з’єднує зусилля проти нього. Захiднi державнi дiячi мають знайти спосiб провадження справді збалансованої полiтики щодо країн колишнього СРСР, за якої визнання впливу Росiї у реґiонi та пiдтримки її реформ поєднувалися б з визнанням та неухильною пiдтримкою незалежностi України та iнших нових держав. Заходу слід здiйснювати комплексну збалансовану полiтику в реґіоні, а не окрему й нерiвнозначну стосовно Росiї, України, ядерних проблем.

Захiд має досить засобiв для проведення такої полiтики — було б бажання. «Великiй сiмцi» належить створити пакет стимулiв для заохочення економiчних реформ в Українi. Вона має вивчити вплив програми допомоги Росiї на її сусiдiв і почати створення програм пiдтримки стабiльностi та реформ у всьому реґiонi. «Сiмка» має сприяти взаємовигiднiй росiйсько-українськiй спiвпрацi у конкретних проектах, таких, як дослiдження космосу з мирною метою, модернiзацiя енерґетичної галузi та водночас перешкоджати створенню потужних багатостороннiх економiчних та полiтичних механiзмiв, якi працювали б на шкоду змiцненню державної незалежностi.

США, Росiя та Україна створили тристоронню схему вирiшення ядерного й iнших питань безпеки. Така схема надає США можливiсть сприяти вчасному вреґулюванню суперечностей, не доводячи їх до кризи. За допомогою цiєї схеми США мають бути посередником в усуненнi наявних росiйсько-українських розбiжностей. Європейський Союз та його окремi члени також мають свої iнтереси, так само як i засоби задля забезпечення бiльшої стабiльностi в Українi.