Сутність елітної концепції Дмитра Донцова

ПЛАН

Вступ

1. Діяльність Д.Донцова у післяреволюційній Україні

2. Ідея провідної верстви у праці Д.Донцова “Націоналізм”

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Дмитро Іванович Донцов на¬родився 30 (17 за старим стилем) серпня 1883 ро¬ку в степовій Україні, у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Предки його, як згадував сам Донцов, походять із Слобідщини, а саме з Вороніжчини.

Здібний з народження, юний Дмитро цікавиться історією рід¬ного краю, з захопленням слу¬хає розповіді дідів про героїчні часи козаччини. Вступивши до Петербурзького університету, на¬вчається до 1907 року на прав¬ничому факультеті. Після двох арештів за революційну діяль¬ність емігрує за кордон, закін¬чує у Відні студії і одержує ступінь доктора права. І за кор¬доном Донцов не полишає полі¬тичної діяльності. Талановитий публіцист, він друкується в ча¬сописах “Украинская жизнь” (виходив у Москві під редакцією Симона Петлюри), «Дзвін», «Слово», «Діло» та ін.

Влітку 1913 передвоєнного ро¬ку на II Всеукраїнському Конгресі студентів у Львові Донцов виступив із знаменитою промовою-рефератом «Сучасне політичне положення нації і наші завдання», в якій писав, що в наступній війні Україна, щоб стати вільною, повинна виступити проти Росії, але ніколи - з нею! Українці зі зброєю в руках мусять здобути Українську Державу. Ця прог¬рамова доповідь, цей маніфест був повністю підтриманий делегатами Конгресу. Стоячи, з захоп¬ленням аплодував Донцову де¬легат Конгресу юний Євген Ко¬новалець - майбутній творець і Провідник ОУН.

Промова викликала панічний страх і шалену лють у ворогів України. Не обійшли її своєю увагою і член Державної Думи в Росії П. Мілюков, і «вождь світового пролетаріату» Ленін. Саме тоді в Києві вийшла друком книга Донцова «Модерне москвофільство», в якій він різко викриває писак-підлабузників, котрі орієнтувалися на «демоліберальну» Росію.

1. Діяльність Д.Донцова у післяреволюційній Україні

Під час першої світової війни Донцов пише низку праць, як-от: «Мазепа і мазепинство», «Історія розвитку української державної ідеї», «Похід Карла XII на Україну». «Українська державна думка і Европа» та ін.

Повернувшись із Швейцарії в пробуджену Україну в 1918 році, Д.Донцов продовжує бурх¬ливу революційно-націоналістичну діяльність. Він пише публіцисти¬чні твори, виступає з політич¬ними доповідями на актуальні теми на численних зібраннях української молоді, працює в уряді гетьмана Павла Скоропадського на посаді директора Українського Телеграфного Агентства.

У 1921 р. виходить друком праця «Підстави нашої політи¬ки», в якій Донцов протиставляє російський світ європейському, Азію — Окцидентові, докладно обґрунтувавши причини цього антагонізму. Твір був на часі і викликав широкий резонанс, знайшовши як палких прихиль¬ників, так і відвертих против¬ників.

1922 року виходить в світ літе¬ратурна розвідка «Поетка українського ресорджименту» (про Лесю Українку, творчістю якої захоплювався).

Розуміючи крайню необхідність вироблення нової українсь¬кої ідеології - Великої Україн¬ської Ідеї, «яскравої, виключної, всеобіймаючої», д-р Донцов повністю присвячує себе нелегкій справі, засновує газету «Загра¬ва», а з 1922 р. у Львові під редакцією Д.Донцова виходить «Літературно-Науковий Вісник» («ЛНВ»), з 1933р. «Вістник», навколо якого згуртовую¬ться молоді націоналістичні си¬ли. Поетів, письменників та науковців, які були постійними дописувачами та авторами часопису, назвали «вістниківцями». До них відносимо Євгена Маланюка, Олену Телігу, Юрія Липу, Оле¬га Ольжича, Юрія Клена та ба¬гатьох інших.