Україна та міжнародні організації: ООН, СОТ, МОЗ, НАТО, ОБСЭ

У контексті адаптації і зростання ролі європейських і євроатлантичних структур безпеки неабияке місце займає співробітництво України з НАТО. Ставлення до цього як у політиків, так і у громадян України неоднозначне. Кількості прихильників і противників зближення з НАТО приблизно одинакові, при цьому значний відсоток “невизначених” є свідченням амбівалентного співіснування у масовій свідомості двох образів Альянсу – старого “ймовірного противника” і нового “стратегічного партнера”.

Навколо згаданої проблеми є надто багато ідеологічних нашарувань, але націоналі інтереси України щодо НАТО базуються не на симпатіях, чи антипатіях, а визначаються з урахуванням провідної ролі Північноатлантичного альянсу в підтриманні міжнародного миру, стабільності, безпеки, сприянні поглибленню міжнародного довір’я в Євроатлантичному регіоні, створенні нової системи безпеки у Європі. Крім участі у спільній з НАТО програмі “Партнерство заради миру”, Україна співпрацює з Альянсом у галузі екології, перекваліфікації військовослужбовців, в подоланні наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

Європейське тяжіння України зовсім не означає згортання політичних і економічних зв’язків на інших напрямках, зокрема з державами-учасницями СНД. Проте Україна вважає, що СНД матиме перспективу лише у тому випадку, якщо він зможе оновитися не шляхом створення наднаціональних структур, а шляхом формування сприятливих умов для торгівлі, економічного і науково-технічного співробітництва і зовсім не обов’язково на “загальному” рівні, а на взаємовигідній двосторонній основі або у “групах за інтересами”.

Міжнародні відносини – сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та ін. зв’язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними системи, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.М.в. є особливим різновидом суспільних відносин. Вони характеризуються взаємодією таких суб’єктів політичного життя, як держави, народи, політичні громадські організації, рухи і навіть окремі особи різних країнн. Забезпечують інтереси соціальних груп за межами національних держав, відносини міждержавними організаціями, партіями, компаніями, приватними особами різних держав, інтеграційні зв’язки, які, формують людське співтовариство.

Формуються вони під впливом зовнішньої політики країн світу, певною мірою регулюючись багатьма міжнародними нормами і цінностями, виробленими людством упродовж його історичного розвитку. Тому м.в. слід розглядати як макросистему, в якій функціонують у суперечливій єдності й взаємодії різні її елементи і ланки, що представляють різноманітні інтереси держав, ідеологічні настанови їх громадських рухів і організацій. На відміну від внутрідержавних відносин у м.в. відсутній апарат їхнього регулювання, єдиний регулюючий центр, якому беззастережно підкорялися б суб’єкти міжнародного політичного життя.

Стрижневим елементом м.в. є політичні відносини, які, взаємодіючи з іншими відносинами, своєрідно спрямовують їх. Головним суб’єктом м.в. є держава. За сучасних умов на міжнародній арені все активніше виступають і не державні, неурядові організації суп. політичні рухи, але їхню рольне можна порівнювати з роллю держав і міжнародних відносинах, особливо у політичних.

Упродовж багатьох століть відносини між державами визначалися силою, насильством. Наймогутніші для свого часу держави задовольняли свої інтереси за рахунок слабших. З утвердженням капіталізму, інтенсифікацією міжнародних зв’язків, формування світового ринку, розвитком засобів зв’язку і комунікацій держави починають укладати численні міжнародні угоди з різних питань. Виникають перші міждержавні організації для вирішення важливих для держави питань. Але ці міжнародні організації й інститути не могли істотно впливати на характер і стан м.в. Конфлікти, суперечки з територіальних, етнічних, релігійних та інших питань здебільшого переростали у війни.

Дипломатія протягом тривалого часу була підпорядкована питанням пов’язаним з війною, намагаючись забезпечити сприятливі умови для ведення війни, сприяти найефективнішому використанню результатів перемоги (в разі перемоги), домогтися найменших втрат у разі поразки. Її завданням також було документальне закріплення в інтересах держави наслідків перемоги чи поразки у війні. Право держав на задоволення своїх інтересів шляхом війни закріплена в низці міжнародних угод

Людське суспільство складається з понад 200 держав, які різняться суспільним ладом, традиціями, віруваннями, рівнем економічного і культурного розвитку, національними і державними інтересами світ постає як взаємозалежна цілісність. Між країнами відбувається активний обмін продукцією, сировиною, технологією, культурними надбавками.

Позитивний вплив на міжнародні відносини справило усунення поділу світу на два ворогуючі табори.