Політичні та правові погляди Бенжамена Констана
Свобода древніх полягала у верховній владі. В Римі народ був правителем у повному розумінні цього терміну - світ перебував на становищі васала і раба одного міста, провінції повинні були забезпечувати Рим усім необхідним. У сучасному суспільстві, навпаки, громадянин вимагає для себе тільки одного - повної свободи у своїй приватній діяльності. Бажаючи брати участь в управлінні, він має на увазі не змогу правити, виносити вироки, призначати державних службовців; він тільки хоче мати впевненість у тому, що ніщо не буде порушувати його законної незалежності. Отже, зовсім навпаки: в античності на перше місце ставили політичне, приносячи особистість у жертву державі; новий час висуває на перший план особистість, а держава виступає тільки гарантією. У Римі громадянин заступає своєю значущістю людину; у Парижі і Лондоні найперше - людина, тобто батько сім’ї, власник, фабрикант, ремісник, християнин, філософ, а громадянином, тобто виборцем, суддею, захисником нації він стає тільки задля того, щоб сприяти вільному користуванню своїми особистими правами. Держава програла у своєму значенні настільки ж, наскільки піднялося значення особистості.
Важливе значення у концепції Констана відводиться гарантіям свободи. По суті, він був одним з перших, хто підкреслив важливість і значення конституційних та судових гарантій свободи індивіда. Мислитель підкреслював, що метою конституцій в античності був розподіл влади між усіма громадянами; метою ж нових конституцій є забезпечення особистої самостійності і свободи, їхні гарантії. Саме неврахування важливості закріплення та забезпечення гарантій особистої свободи в епоху революцій призводить до жахливих наслідків. І якщо свобода полягає у максимально можливому розвитку людської сутності, то гарантії свободи полягають в усуненні всього, що може стояти на перешкоді такому розвитку.
Першочерговим завданням у цьому аспекті мислитель вважав чітке конституційне визначення повноважень держави, компетенції її органів і передусім виконавчої влади. Він підкреслював, що нема жодної довіри до заступництва держави чи мудрості адміністрації (уряду), оскільки під цими гучними назвами є не що інше, як тільки певна кількість людей, здатних помилятися точно так само, як інші люди, котрі завжди будуть займатися нашими справами гірше, ніж ми самі, оскільки їх не спонукає до цього особистий інтерес і вони не несуть відповідальності за наші справи. Підтримувати загальний спокій, свободу кожного, карати злочини, тобто посягання на суспільний спокій, на свободу або особу громадянина, - ось у чому полягає роль влади, все інше не тільки зайве, але й небезпечне. Держава являє собою справедливість і мир - це її законна царина; як тільки вона виходить з цієї сфери, то завдає шкоду суспільству і шкодить сама собі, ослаблюючи значення особистості. Приділяючи значну увагу захистові особистої свободи, мислитель зазначав, що теоретично цій свободі ніщо не загрожує, вона є метою будь-якого суспільства; без неї немислимі для людей ні спокій, ні гідність, ні промисловість, ні щастя. Проте недостатньо проголосити у конституції повагу до свободи особи - треба, щоб закон надавав гарантії, обіцяні конституцією. Констан називає ці гарантії у такому порядку - "свобода друку, поставлена поза будь-яку залежність завдяки суду присяжних; відповідальність міністрів і молодших чиновників; загальне і незалежне представництво".Те, що свобода друку, або преси, поставлена на перше місце, зумовлено тим, що головною характерною рисою вільного народу є сила громадської думки, яка являє собою вищий трибунал, могутніший, ніж будь-які інші, і який, за потребою, може змагатися з самою владою і змусити ставитись з повагою до закону.
Аналізуючи гарантії особистої свободи, які визначав Констан, стає цілком зрозумілою помилковість думки, ніби забезпечення прав паралізує дії влади; насправді ж воно тільки обмежує її діяльність межами закону, за якими влада вже позбавляється свого значення. Перейшовши цю законну межу, вона перетворюється у свавілля, тобто у пряме насильство над особою.
Констан писав: "Засобом, що протидіє свавіллю, є відповідальність виконавців. Стародавні (народи) вірили, що місця вчинення злочину повинні підлягати очищенню; я вірю, у свою чергу, що у майбутньому земля, затаврована актом свавілля, вимагатиме для свого очищення покарання винного. Кожного разу, коли я побачу серед народу громадянина, свавільно кинутого у тюрму, і не побачу при цьому негайного покарання порушника законної згоди, я скажу: "Мабуть, цей народ і бажає бути вільним; цілком можливо, що він навіть заслуговує на це; але йому ще не знайомі первинні основи свободи".
Відстоюючи свободу слова (друку), Констан приділяє значну увагу її гарантіям, зокрема з боку судової влади. "Принципи, якими повинно керуватися правосуддя у цьому питанні (свобода друку), - писав учений, - чіткі і зрозумілі. Автори повинні бути відповідальні за свої твори, якщо вони надруковані, так само, як відповідальна кожна людина за сказані нею слова і за зроблені нею вчинки. Оратор, який би наважився проповідувати лиходійства, вбивства, грабежі, був би підданий покаранню за свої виступи, але ж ви не подумаєте, однак, заборонити всім громадянам говорити, боячись, щоб хтось з них не почав закликати до вбивств або грабежів".
Отже, природний устрій, на думку мислителя, може бути зображений у вигляді піраміди. Основою для неї служать права особи, потім вона підвищується з однієї в іншу - в особисті та місцеві асоціації, досягаючи вищого ряду, на якому базується держава.