Україна в умовах незалежності
Вступ
У відповідності з Декларацією про державний суверенітет, Україна — демократична держа¬ви, влада в якій здійснюється за принципом її розподілу на три гілки: законодавчу; виконавчу; судову.
Законодавча влада України — Верховна Рада. До 1994 р. продовжувала роботу Верховна Рада, обрана ще в 1990 р В 1994 р. було обрано нову Верховну Раду. В Верховній Раді більшість депута¬тів складали члени КПУ (В 1991 р. КПУ було заборонено на підставі звинувачення у причетності до заколоту, але в 1993 р. була створена нова КПУ, яку очолив П. Симоненко).
Виконавча влада України — Кабінет Міністрів на чолі з Прем'єр-міністром. Виконавчу владу призначає Президент за згодою Верховної Ради. Виконавча влада за період з 1991 по 1994 pp. кіль¬ка разів змінювалась, а в 1993 р. вся повнота виконавчої влади за рішенням Верховної Ради була надана Президенту України Л. Кравчуку. Л. Кравчука було обрано Президентом України загальнонародним голосуванням 1 грудня 1991 р.
В 1992-1994 рр у всіх областях, містах Києві, Севастополі було введено посаду представни¬ків Президента — вищих посадових осіб виконавчої влади.
Судова влада України — система судів, що контролювалась Генеральною прокуратурою, потребувала реформування, але здійснити реформу судової системи не вдалося.
В 1991-1992 pp. було законодавче оформлено процес створення національної армії, а також Служ¬би безпеки, органів і військ внутрішньої служби, Національної гвардії, прикордонної варти.
В 1994 р. Президентом України було обрано Л. Кучму. В 1992-1993 pp. Л. Кучма був Прем'єр-міністром. Після відставки з поста Прем'єр-міністра він очолював Раду промисловців і підприємців України.
Формування органів державної влади відбувалося в демократичних умовах: Вибори Президента і Верховної Ради здійснювались на альтернативній основі, були загальни¬ми, рівними, таємними.
В засобах масової інформації широко висвітлювались всі питання, що були пов'язані з форму¬ванням органів державної влади.
1. Конституційні та державотворчі процеси
в умовах незалежності
Здобувши незалежність, народ України розпочав активну дія¬льність по створенню своєї демократичної правової держави. Ця розбудова розпочиналась в дуже складних умовах. Необхідно було перш за все здійснити перехід від статусу союзної республіки з обмеженим суверенітетом до статусу самостійної держави. Тому законом Верховної Ради УРСР від 17 вересня 1991 р. до Конституції були внесені зміни і доповнення, які мали на меті зміцнити держа¬вний суверенітет республіки. У тексті Конституції слова "Українсь¬ка Радянська Соціалістична Республіка" і "Українська РСР" були змінені на споконвічну назву нашої держави — "Україна". В розділі Конституції про зовнішньополітичну діяльність і захист Вітчизни розвивалися положення про підвищення ролі України як рівно¬правного учасника міжнародних відносин. Міжнародне співтова¬риство з розумінням поставилося до виникнення нової незалежної держави. Україну визнали понад 130 країн світу.
Проголошення України незалежною державою обумовило нас¬тійну необхідність визначити правовий статус її населення. Він регулювався Конституцією, а також Законом "Про громадянство України" від 8 жовтня 1991 р. та прийнятими відповідно до них іншими законодавчими актами. Ці правові акти передбачали: які особи визнаються громадянами України; порядок набуття українсь¬кого громадянства; внаслідок яких юридичних фактів може бути втрачено українське громадянство; як визначається громадянство Дітей при зміні громадянства батьків і при усиновленні; які органи держави є правомочними вирішувати питання громадянства і поря¬док його оформлення; як виконуються рішення з питань громадя¬нства і порядок їх оскарження.