Символічна політика: сутність, структура, умови реалізації

Систематизатор йоги Патанджалі виділив у людині іпостасі мінерало-людини, рослини-людини, тварини-людини та людини-людини, що відповідають стадіям її еволюції. Практично це еволюція вдосконалення людини у процесі переходу від зовнішнього побутування до внутрішнього буття. Але є ще один вимір, який додає повноти екзистенції людського буття. На нього звернув увагу Е. Кассірер: він назвав людину символічною твариною (animal symbolicum), оскільки світ людини наскрізь пронизаний символами, що є посередниками між реальним і внутрішнім світом. Німецький філософ показав механіку цього посередництва між політикою та життям пересічної людини символічними засобами через концепцію політичних міфів, загострюючи увагу на природі політичного міфу, його особливих зв’язках з мовними, релігійними, архаїчними, культурними структурами.

Розглянемо специфіку прояву природи Людини Символічної у політичній сфері суспільного життя. Вона простежується у феноменах символічної влади і символічної політики, що стають предметом зростаючого наукового інтересу сучасних дослідників як у галузі політичної філософії, так і в галузі політичних технологій (П. Бурд’є [1], Е. Кассірер [2], С. Поцелуєв [3], С. Разворотнєва [4], К. Бджола [5], А. Баранов, О. Зернецька, А. Щербинін). Сьогодні бачимо, що під впливом технологізації та економізації суспільних відносин символічне стало капіталом і може бути вкладеним та примноженим, як і втраченим та занедбаним. Подібно до шукачів золота й нафти в надрах природи, політтехнологи, ці торгівці образами, „іміджами”, „брендами”, занурюються в глибини культури та релігії, відшукуючи архетипічні образи, специфічні традиції, ритуали та міфи, сповнені символічних якостей „впізнавання” колективного досвіду та спонтанного реагування на нього відповідно до заданого контексту. Використання символічних форм, їх перетворення на символічний капітал та його інвестування в операції на політичному ринку зумовлює актуальність дослідження специфіки символічної політики як політичної реальності.

Можна прямо сказати, що технологічність політики безпосередньо проявляється у сфері символів. Власне, технологія полягає у задаванні контексту, що нагадує впровадження певного символічного коду, на кшталт впровадження певної азбуки (кирилиці, латиниці). Кожен символ має свій знак і звучання, а механізм поєднання цих символів є вже функцією знакової системи. Первісні племена, які не мали писемності, створювали знакові системи образів, символів, що втілювались у предметах, навіть в одязі. Управління знаковою системою означає управління смислами за допомогою заданого контексту, що розшифровується через певний символічний код.

Е. Кассірер зазначав, що сучасні політики відіграють роль колективних провидців [2], і саме ця функція передбачення стає символічним ресурсом, спроможним обґрунтувати авторитетні дії.

Символічна політика є видом політики, який діє в царині політичної свідомості та спрямований на конструювання і підтримання легітимності влади на рівні довіри до її інститутів і персон. Вона реалізується через субституції (підміна політичної реальності в свідомості громадян), відтворення існуючого кредитування або суспільного договору в символічних діях, нагнітання чогось? (підміна політичної реальності та шантаж політичної свідомості маніпулятивними засобами), відтворення харизматичного права на легітимну владу.

Дослідження символічної політики – спроба визначити специфічну функцію політичної системи, яка змінила свою якість з огляду на зміну основоположних засобів політики в світових масштабах. Економічна політика держави включає управління державними багатствами, відображає ступінь участі держави в розподілі благ. Символічна політика є управлінням у сфері свідомості, що відображає ступінь впливу держави на поведінку своїх громадян з метою самовідтворення і життєдіяльності. Подібно до того, як держава проводить кредитну політику, підвищуючи чи знижаючи кредитні ставки, символічна політика примножує, використовує символічний капітал, оперує ним, мобілізуючи або відчужуючи громадян від політики. Капітал символічної політики – образи, сталі та дієві внаслідок їх цілеспрямованого оформлення відповідно з заданою політикою. Такі науки, як політична іміджелогія, політичні паблік рілейшнз є наслідком демократизації політики, її комерціалізації та десакралізації, коли державна влада втратила монополію на номіналізацію реальності, на символічне відтворення світу політики. Як влада і гроші, авторитет, визнання, довіра стали товаром, який належить тому, хто має технологію його творення, втримання та примноження.Змістом символічної політики є виробництво довіри до політичної влади або її фунціональних замінників і уособлень. Символічна політика складається зі взаємопов’язаних технологій трансформації та присвоєння символічного капіталу суб’єктами політичної влади. Технології символічної політики пов’язують політичні та соціально-політичні інститути з політико-культурними структурами, що визначають поведінку індивіда стосовно структури розподілу політичної влади та режиму її здійснення. Символічна політика є системою політичних технологій, серед яких можна виділити політичну міфологізаціяю, політичну ритуалізацію та політичну номіналізацію.

Політичний міф за змістом для суб’єкта політичного управління є критерієм, за яким народ легітимізує політичний порядок, політичний режим та окремих лідерів, і за цими ж критеріями суб’єкт політичного управління може відтворити політичний міф перш за все засобами політичної комунікації. Складовими політичного міфу є політичний час та простір, політичні персонажі, символи влади, архетипи, сюжет.