Проблематика переходу до інформаційного суспільства

Аналізуються фундаментальні передумови, що є первинними в процесі творення інформаційного суспільства. Обґрунтовується теза, що електронна готовність та електронне залучення є основоположними факторами переходу суспільства від індустріального до інформаційного устрою. Подано основні характеристики цих понять та наголошено на їх значенні.

Починаючи з кінця 1960-х років, у всьому світі утвердилось розуміння нинішніх соціально-економічних перетворень (а вони до цього відбувалися тільки у найбільш розвинених країнах) як провісників нового етапу суспільного прогресу. Ці перетворення одержали назву транзиту від індустріального до постіндустріального (або ж інформаційного) суспільства. Далі ми вживатимемо останній термін як самостійне поняття, а не як складову поняття „постіндустріальне суспільство”, оскільки термін „інформаційне суспільство” останнім часом поширився як у наукових колах, так і в офіційних міжнародних документах. Якщо в 1960-х – 1980-х роках поняття „інформаційне суспільство” лише почали вживати на академічному рівні в дослідженнях західних соціологів та футурологів (Bell. D The Coming of Post-industrial Society. A Venture in Social Forecasting. N.Y., 1973; Alvin and Heidi Toffler. Creating a new Civilization. The Politics of Third Wave. - Atlant, 1995; Brzezinski Zb. Between Two Ages. America’s Role in the Technetronic Era. N.Y., 1970; Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society. Wash., 1981; Stonier T. The Wealth of Information. L., 1983; Katz R. L. The Information Society: An International Perspective. N.Y., 1988; Toffler A. The Third Wave. N.Y., 1980), то нині з цим феноменом ототожнюють такі практичні аспекти, як вирішення глобальних проблем людства, вплив інформаційних потоків на різні сфери життєдіяльності людини, появу нових видів соціальних розподілів у суспільстві тощо.

Ми не акцентуватимемо уваги на власне еволюції чи основних характеристиках інформаційного суспільства, оскільки наша мета – з’ясування причин, завдяки яким воно продовжує залишатися радше теорією, ніж практикою. Втім, основою концепції нового типу суспільства залишається оцінка нового соціуму як такого, що кардинально відрізняється від суспільства, яке довго домінувало (тобто індустріального). Звертається увага, перш за все, на зниження ролі матеріального виробництва і розвиток сектора послуг та інформації, на інший характер людської діяльності, зміну типів ресурсів, що залучаються до виробництва, а також істотну модифікацію традиційної соціальної структури.

Відтак постіндустріальне суспільство відрізняється від доіндустріального та індустріального в таких важливих елементах, як, зокрема, основний виробничий ресурс, яким нині стала інформація, тоді як у доіндустріальному та індустріальному суспільствах ним були сировина і енергія; характер виробничої діяльності, що кваліфікується як обробка на противагу видобуванню та виробництву; наукоємні технології, тоді як попередні стадії характеризувалися трудомісткими та капіталоємними технологіями [4].

На підставі цього можна говорити про безліч науково-технологічних переваг інформаційного суспільства, які назагал асоціюються з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Проте існують (і ще довго існуватимуть) очевидні перешкоди, що роблять інформаційне суспільство недоступним для більшості населення світу. Зокрема, існує думка, що, паралельно з розвитком інформаційного суспільства, загострюється глобальна проблема цифрового розподілу. І це справді так. Проте, на наше переконання, справа не в цих суперечливих процесах, а в причинах, що їх породили. Причини виникнення інформаційного суспільства та його розвитку зрозумілі. А ось причини протилежного за характером стану полягають насамперед в недостатньому розвитку електронної готовності та електронного залучення.

Розпочнемо наш аналіз з першого поняття, оскільки рівень електронної готовності у кожній країні світу й визначає, наскільки надійним є підґрунтя для переходу конкретного суспільства до нового устрою життя та діяльності. Електронне залучення, на наш погляд, є інструментом, завдяки якому й підвищується рівень електронної готовності.Готовність – це первинна, фундаментальна умова успішного виконання будь-якої діяльності. Важлива складова її формування – наявність відповідних якостей і, в першу чергу, схильностей та здібностей особистості до майбутньої діяльності. Готовність розвивається на основі засвоєння загальних та професійних знань, формування умінь і навичок, вдосконалення сформованих професійно важливих якостей особистості. Готовність до того чи іншого виду діяльності – це цілеспрямований вияв особистості, що включає її переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, настановлення. Вона досягається в ході моральної, психологічної, професійної та фізичної підготовки і є результатом всебічного розвитку особистості з урахуванням вимог, обумовлених особливостями діяльності, професії. Відтак, готовність до діяльності є складним соціально-психологічним явищем. Загалом схема готовності людини до діяльності в умовах інформаційного суспільства передбачає:

мотиваційний компонент – мотиви, які спонукають до діяльності в системі інформаційного суспільства; полягає передусім у прагненні до саморозвитку та самоактуалізації;

когнітивний компонент – сформованість умінь, необхідних для виконання функцій в інформаційному суспільстві; полягає у формуванні компетентності, тобто здатності пристосовуватися до нових технологій (здійснювати рецепцію і трансфер технологій) за рахунок рівня освіти;