Поняття політичних технологій

- публічні виступи;

- участь у бесідах, дискусіях, розв'язанні конфліктів;

- прогнозування політичної діяльності;

- виступи на радіо, телебаченні;

- підготовка матеріалів для друкованих засобів масової інформації тощо.

Кожна технологія має свої особливості, завдяки яким створюється певний імідж політика, його авторитет і популярність, формується і збагачується досвід політичної діяльності.

Готуючись, наприклад, до публічного виступу, політик передусім повинен знати про час, мету його і відповідно готуватися до спілкування з аудиторією. На цьому етапі важливою є підготовка тез (структури) виступу, визначення суті, спрямування розмови, ймовірних запитань. Необхідно попрацювати над зовнішністю, жестикуляцією, диханням тощо. Усе це і є технологією політичного виступу.

В індивідуальних політичних технологіях домінують індивідуальні риси особистості політика. Саме на них відповідно акцентують в інтересах політика.

Серед найзагальніших і найпоширеніших є технології прийняття політичного рішення і технології виборчих кампаній.

Технологія прийняття політичного рішення — процес реалізації політичної мети на основі накопиченої інформації.

Кожне політичне рішення є невід'ємним елементом політичного процесу, результатом попередніх дій. Іншими словами, це своєрідний процес, за якого накопичена інформація, розвиваючись, перетворюється на відповідні спонукальні акти (вказівки, розпорядження, накази тощо). Політичні рішення є елементом політичного процесу і не можуть існувати статично. Їх класифікують:

За спрямованістю на конкретну проблему:

- рішення правильне (проблема вирішується відповідно до мети);

- рішення нейтральне (проблема залишається на попередньому рівні);

- рішення неправильне (проблема стає ще гострішою, загальна ситуація погіршується).

Як правові та неправові.

- Правові — рішення, прийняті згідно з конституцією, законами та розпорядчими актами конкретної держави.

- Неправові — рішення, прийняті всупереч чинним законам і актам.

На основі суб'єктно-об'єктних відносин. Це означає, що суб'єкт влади при прийнятті рішення може одночасно бути і його об'єктом. Верховна Рада України, наприклад, приймає певні рішення щодо організації власної діяльності.

За ступенем значущості.

- значні, або кардинальні;

- чергові (радикально ситуації не міняють);