Бродій А.І.- керівник уряду Карпатської України у 1938 році

Народився у 1895 р. у с. Кив’яждь, нині с. Кам’янське Іршавського району на Закарпатті, в сім’ї заможного селянина, колишнього заробітчанина-емігранта, який перебував у США. Після закінчення Ужгородської учительської семінарії в 1914 р. працював учителем у с. Великий Бичків, нині смт Рахівського р-ну Закарпатської обл. У роки Першої світової війни воював на фронтах, був поранений, а після закінчення війни і проголошення Угорської Народної Республіки в листопаді 1918 р. сприяв утвердженню угорської влади в Закарпатті. Автор низки п’єс та сатиричних творів.

Після входження Закарпаття до складу Чехословацької Республіки в 1919 р. влився в громадсько-політичне життя і незабаром визнаний лідером автономістського політичного руху та русофільського національно-культурного напряму в краї. У 1920 р. став одним із засновників партії Підкарпатський землеробський союз. У 1923 р. вона перейменована в Автономно-землеробський союз (АЗС) і протягом міжвоєнного періоду була однією з найбільш активних та впливових політичних партій в Закарпатті. Після смерті голови АЗС І. Куртяка у 1933 р. А. Бродій очолив партію і був її незмінним головою до 1944 р. Він же був і редактором партійної газети «Русский вестник» (1923–39).

На відміну від більшості політичних партій в Закарпатті, АЗС був практично незалежним від численних чеських і словацьких організацій. Уся його діяльність була опозиційною до центрального уряду ЧСР. Він виник як селянсько-землеробська партія з досить реальною господарською програмою (негайне проведення земельної реформи на користь безземельних й малоземельних селян, уведення справедливої податкової системи та вільної торгівлі, будівництво сільських доріг, розвиток ремесел і тваринництва в Закарпатті тощо). З часом на передній план в діяльності АЗС висунулися політичні завдання, головним з яких було здобуття автономії для Закарпаття в рамках всіх історико-етнічних територій, де проживали «підкарпатські русини». У своїй статті «Ми, автономісти, будуємо нову вільну автономну Підкарпатську Русь», опублікованій в 1935 р., А. Бродій писав: «Коротко скажу, чого ми, автономісти, хочемо і за що боремось: Підкарпатська Русь в її етнографічних кордонах від Попраду до Тиси, як вказано в Сен-Жерменському мирному договорі і Конституції Чехословацької Республіки… Повинні ми знати те, що жити і утриматись у великій сім’ї на-

родів вдасться нам тільки так, якщо в нашому краї, на своїй рідній землі володіти і господарювати будемо ми самі. За це ми боремось до цього дня. Сьогодні влада на нашій землі знаходиться не в наших руках, і ми бачимо і відчуваємо те, що наслідки нашої праці ми зберегти для себе не можемо. Тому ми боремось за автономію. Кожний знає, вже і відчуває, що так, як до цих пір було, далі бути не може ні поБожому, ні по-людському, ні по-природньому праву».

Очолювана А. Бродієм партія зростала у кількісному відношенні, насамперед за рахунок сільського населення. Наприкінці 30-х рр. АЗС нараховував від 5 до 7 тис. членів. Партія активно використовувала у своїх цілях русофільське товариство ім. О. Духновича. А. Бродій був членом президії цього впливового культурно-освітнього товариства. Керівництво АЗС тісно співпрацювало також з високими чинами уніатської єпархії. Греко-католицький єпископ О. Стойка допомагав матеріально і був посередником у фінансуванні АЗС.

А. Бродій користувався авторитетом навіть серед частини виключно українського населення гірських районів. Синевирський священик Ф. Горват в листі до власника «руської» друкарні в Ужгороді Ю. Фельдешія захоплено писав про виступ А. Бродія у своєму рідному селі: «Наш народ, будучи довольно насищен пустими обіцянками, а притом воодушевлений річчю депутата пана Андрея Бродія у нашом селе, до того взволновался, что на днях заявили публічно на собранію соц. дем. посланця Ф. Ревая: «Ми уже жадних чеських партій не требуємо, ай будеме ся держати автономно-земледельческого союза».

Особливу активність А. Бродій і його партія проявляли перед виборами. Практично під час усіх виборів АЗС був у першій трійці партій за кількістю одержаних голосів. Під час виборів до чехословацького парламенту в 1924 р. АЗС мав понад 21 тис. голосів (8,4 % від усіх виборців), у 1925 р. – близько 28 тис. (11,6 %), у 1929 р. – 48,5 тис. голосів (18,2 %), у 1935 р. – 45 тис. голосів (13,9 %).А. Бродій представляв партію в чехословацькому парламенті з 1933 до 1938 р. і був чи не найактивнішим депутатом від Закарпаття. Його численні й різкі виступи в парламенті з критикою чехословацької влади і на захист прав та інтересів Підкарпатської Русі та його населення викликали захоплення у прибічників в рідному краї і незадоволення в урядових і політичних колах ЧСР. З особливою наполегливістю й рішучістю він вимагав, зокрема, надання Закарпаттю автономних прав. У виступі в чехословацькому парламенті 4 червня 1934 р. депутат А. Бродій нагадав, що до цього часу ЧСР не виконала умови договору, згідно з яким Закарпаття було приєднано до республіки: «Ведь правительство за прошлых 15 лет оказалось неспособным вырешить проблемы работы, хлеба, вырешить проблемы поднятия края. Хочет ли правительство спасти эту часть республики, то, во-первых, оно должно установить границы Подкарпатской Руси, должна застановиться денационализацией на восточной Словакии, где 200.000 русских душ не может жити национальной жизнью… Одновременно должен быть предложен проект парламенту к приготовлению осуществления автономии… Господа, нам автономия дело святое, дело национальное, комедию делать с нашим святым делом мы никогда не допустим. Требуем осуществления наших прав и переведения их в жизнь. Требуем передачи власти в нашей земле в наши руки, и мы возьмемся серьезно с полной ответственностью за постройку нашего автономного края в пользу нашего народа и в пользу нашего государства». 30 листопада того ж року, реагуючи на заяву Е. Бенеша про те, що закарпатці ще «не дозріли» до автономного управління, А. Бродій з парламентської трибуни заявив: «Если дозрела была Подкарпатская Русь присоединиться к республике, так дозрела для того, чтобы имела свои права. Это только отговорка, что карпаторусский народ незрелый».