1.Проблеми демократії в політичних поглядах Т.Джефферсона. 2. Характерні риси тоталітаризму
Розвиваючи ідею рівноправності, Декларація проголошує народ єдиним вершителем своєї долі. Тільки на «згоді керованих» заснована влада уряду, і він вправі « чизмінити знищити» форму правління, якщо рахують, якщо вона суперечить їх прагненню до «безпеки і щастя». Це положення означає, що проголошене Декларацією «право на революцію не підлягає ніякому сумніву».
Тільки через сторіччя після прийняття Декларації президент США А. Лінкольн говорив: «Гідний будь-якої честі Джефферсон, який у конкретній напруженій обстановці боротьби за національну незалежність одного народу виявив якості холоднокровності, передбачення і мудрості, ввівши в звичайний революційний документ абстрактну істину, діючу за всіх часів і для всіх народів».
І хоча лише роки спустя стало широко відомо, ким написана Декларація незалежності, її створення з'явилося важливою віхою в житті і діяльності Томаса Джефферсона. Це його утвором був перший в історії державний документ, що проголосив основою організації людського суспільства народний суверенітет, рівність усіх людей і невід'ємне право не тільки на життя, але і на волю і прагнення на щастя, але і на революцію в ім'я цих цілей. Ідеям, вираженим у Декларації, він зберіг вірність назавжди. Майже три з половиною десятиліття після прийняття її конгресом, у 1810 році, Томас Джефферсон писав, що турбота про волю і щастя людей повинна бути метою всякої політичної організації і «усіх людських зусиль».
Декларація незалежності на століття прославила Джефферсона, поставивши його в один ряд з найбільшими ідеологами світу. Але її створення виявилося тільки початком довгого шляху, великих здійснень.
2. Характерні риси тоталітаризму
Термін “тоталітаризм” запровадив Б. Муссоліні для характеристики фашистського руху в Італії та для відмежування його від нацистського руху в Німеччині.
Теорія тоталітаризму склалася в ЗО—40-х роках XX ст. із появою фашизму та його різновидів. Насильство за тоталітарного режиму є одним із головних засобів політичного управління. Він деформує ментальність, політичну культуру, соціально-економічну стратифікацію населення, особисту й соціальну психологію, політичні відносини та внутрісімейні стосунки.
Тоталітаризм (лат. totus — увесь, повний; фр. totalite – сукупність, повнота) — спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохопним контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями, загальнообов'язковою ідеологією, репресіями щодо опозиції та інакодумців.
Перші тоталітарні погляди в історії політичних учень сягають далекого минулого. Тоталітарними вважають теорію давньогрецького філософа Геракліта про необхідність загальної регуляції суспільства, політичні погляди Платона стосовно моделі утопічної держави. Деякі тоталітарні моменти наявні в політичних доктринах Г. Бабефа, А. Сен-Сімона, Г.-В.-Ф. Гегеля, Ж.-Ж. Руссо.
Передумовами виникнення та розвитку тоталітаризму в політичній практиці є індустріальна стадія розвитку суспільства, наявність засобів масової інформації, колективістський світогляд, могутній державний апарат, особливості соціальної психології (певна ідеологічна та міжособистісна ситуація). Причому засоби масової інформації є необхідним моментом для існування тоталітаризму взагалі. Завдяки їм проводяться ідеологічна обробка населення, насадження уніфікованих побутових та загальнолюдських стандартів, нівелювання загальноцивілізаційних та особистісних цінностей. Характерним для нього є харизматичний тип лідерства з обов'язковою опорою на репресивний апарат. Спосіб мобілізації (модель здійснення владою політичних рішень та залучення населення до їх виконання) за тоталітаризму може здійснюватись інтенсивно через створення внутріпсихологічного ентузіазму, а також екстенсивне — за допомогою репресивно-пропагандистського апарату.
У тоталітарних державах недопустимі будь-які форми несанкціонованих дій населення. Тоталітаризм вимагає від людини активних виявів лояльності й відданості режиму.
Як типу політичного режиму тоталітаризму властиві такі риси:
наявність загальнообов'язкової ідеології, яка доводить необхідність існування даного режиму;