Африканський вектор зовнішньоекономічної політики України

Вступ

Україна співпрацює з різними континентами світу. Серед них і Африка. Абсолютна більшість африканських країн визнали Україну як незалежну державу і встановили з нею дипломатичні відносини. Проте лише в Алжирі, Єгипті, ПАР діють українські посольства. У більшості інших країн Африки українські дипломати були акредитовані по сумісництву, що свідчить про низький рівень налагодження відносин з африканськими країнами.

Безпосередні торговельні контакти встановлені лише з обмеженою кількістю північноафриканських держав. Переважну більшість товарів, вироблених на Африканському континенті, Україна закуповує на міжнародних біржах. В цілому пряма торгівля України з Африкою не перевищувала за роки незалежності 2–3 відсотків загального обсягу товарообігу.

Якщо говорити про економічний аспект інтересів України, то Африканський континент поки що нещільно інтегрований у глобальну економіку і його роль у світовій торгівлі вимірюється кількома відсотками, це величезний ринок, який не варто ігнорувати. Зважаючи на те, що найважливішою складовою реальної торговельно–економічної політики України повинна бути цілеспрямована інтеграція країни у світове господарство на основі нарощування обсягів вивезення готової продукції на світовий ринок, розвиток співробітництва з африканськими країнами мав би стати стратегічним завданням.

Після розпаду Радянського Союзу сировинна база української економіки значно звузилася. Скоротилися обсяги надходжень матеріалів, життєво важливих для переробного сектору, зазнали істотних змін як умови їх постачання, так і якісні характеристики. В Україні немає достатньої кількості марганцевих і хромових руд, барію, деяких інших корисних копалин. Слабко організована база з переробки свинцю, цинку, танталу. Скоординувати діяльність тих або інших українських гірничовидобувних компаній, націлити їх на вирішення проблеми ресурсозабезпечення за рахунок різних видів торгово–економічного співробітництва з африканськими партнерами може тільки держава. У цьому контексті особливої привабливості набувають контакти з тими африканськими державами, які володіють значними покладами корисних копалин.

2. Україна - Алжир

Україна досить тісно співпрацює останнім часом з Алжиром.

За даними Держмитслужби України, торік товарооборот між нашими країнами збільшився проти 2003 року на 68,2 відсотка і сягнув майже 600 млн доларів США, - констатував Павло Рудобаба. - При цьому частка українського експорту становить понад 593 млн доларів. І саме за цими показниками АНДР залишається для нас одним з головних торговельних партнерів у регіоні Африки та Близького Сходу. Україна постачає близько 70 відсотків усієї металопродукції, яку імпортує Алжир. На другій позиції - сільськогосподарська група: молочна продукція, рослинна олія.

Під час українсько-алжирського форуму ділових кіл підтвердилося, що оскільки Алжир є великим споживачем зернових, передовсім пшениці й кукурудзи, то варто наростити експорт сюди цих культур. Перспективною може бути співпраця в енергетичному секторі з налагодженням постачання газових турбін, насосів, апаратів фільтрувального очищення рідини. Українські виробники електротехнічного обладнання можуть знайти тут споживачів електродвигунів, електрогенераторів, трансформаторів, провідникової і кабельної продукції.

Можливості для співпраці з Алжиром у нас далеко не вичерпані Ми можемо успішно співпрацювати в багатьох напрямках. Наші науковці мають чимало оригінальних напрацювань у сфері будівельних та ізоляційних матеріалів, альтернативних джерел енергії, використання яких було б ефективним в умовах жаркого африканського клімату. Відтак нині в Алжирі реалізується державна програма, спрямована на розвиток власного флоту, і уряд вкладає чималі кошти у закупівлю риболовецьких суден. То чому б не виготовляти їх миколаївським суднобудівникам? Окрім того, Україна могла б приймати алжирську молодь на навчання у себе.

2. Україна - Марокко

Королі Марокко, зокрема й нинішній, Мохамед VІ, немало зробили для того, щоб одна з найдревніших держав Африки, свято зберігаючи самобутність, набувала водночас дедалі сучасніших обрисів економічно розвиненої країни, з вигодою для себе співпрацювала з Європейським Союзом. Саме в Марокко жінки почали сміливіше, ніж в інших африканських державах, відкривати свої красиві обличчя. Приклад цього подала теперішня королева Лалла Сельма, котра походить з простої сім'ї.