Підприємства як суб'єкти господарського права
Зміна командно-адміністративної моделі економіки ринковою моделлю призвело до виникнення в Україні специфічних суспільних відносин – підприємницьких. Їх сферою є процес здійснення економічно незалежним від держави суб’єктом – товаровиробником – діяльності, спрямованої на одержання прибутку в умовах конкуренції та вільного ціноутворення. Стара ж господарська система являла собою регламентацію діяльності державних підприємства, що знаходились в рамках жорсткого, директивного планування і планових господарських договірних відносин.
Підприємницькі відносини складають серцевину ринкової економіки. А головною ланкою, первинним осередком цих відносин виступає підприємство.
Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який володіє правами юридичної особи, вготовляє і реалізує продукцію, виконує роботи чи надає послуги, чи займається іншим видом діяльності згідно до законодавства.
Актуальність даної теми дослідження полягає в тому, що підприємство як господарюючий суб’єкт, на даному етапі становлення в Україні ринкових відносин, займає своє важливе місце на рядку з іншими суб’єктами підприємництва.
В даний час підприємства в Україні знаходяться в не найкращому фінансовому становищі. Це водночас є як наслідком, так і причиною існуючого на сьогодні економічного розвитку в Україні.
Проте, законодавством встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності підприємствами. Так, основним законодавчим актом, що визначає правовий статус підприємства є Закон України від 27 березня 1991 р. №887-ХІІ “Про підприємства в Україні”. Саме в цьому Законі визначено види і організаційні види підприємств, загальні правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, а також загальні положення щодо здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.
Поряд з цим законом існує і діє система різних нормативно-правових актів, що регулюють різного роду питання стосовно діяльності підприємств. Так, зокрема, такими законодавчими актами є: Закон України від 7 лютого 1991 р. №698-ХІІ “Про підприємництво”, Закону України від 19 вересня 1991 р. №1576-ХІІ “Про господарські товариства”, Закон України від 1 червня 2000 р. №1775-ІІІ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Закон України від 23 березня 1996 р. №98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, та інші нормативні та підзаконні акти чинного законодавства.
Також, слід зазначити, що окремі питання, які виникають з приводу діяльності підприємств визначаються Цивільним кодексом України (регулювання договірних відносин підприємств), Господарським процесуальним кодексом України (наприклад, щодо вирішення спорів), Кодексом Законів про працю (щодо врегулювання питань по трудових відносинах працівників підприємств).
Оскільки за сучасних умов діяльність підприємства потребує детального законодавчого регулювання, що в свою чергу покликане сприяти подальшому розвитку його різних форм, а відповідно і економіки України в цілому. Ефективність діяльності підприємств значною мірою залежить саме від опрацювання, засвоєння та реалізації на практиці тих правових норм, які визначають права та обов’язки підприємства, специфіку видів підприємства, зумовлену різноманіттям форм власності, сфер діяльності та іншими численними чинниками.
Тому вважаю за необхідне звернути увагу на неузгодженість чинних правових норм, а також на ті правові аспекти відносин, що недостатньо врегульовані законодавчими актами, проте реально виникають на практиці.
Поняття та ознаки підприємства
Підприємство створюється у відповідності з рішенням власника уповноваженого їм органа підприємства – засновника, організації або рішенням трудового колективу у випадках і в порядку, передбачених діючим законодавством. При цьому необхідно дотримувати визначний порядок. Так, в передбачених антимонопольним законодавством України випадках рішення про здійснення підприємства приймаються за узгодженням з Антимонопольним комітетом України. Підприємство може бути створено в результаті примусового поділу другого підприємства-монополіста за рішенням Антимонопольного комітету України.
Підприємство може бути створено в результаті реорганізації, в тому числі шляхом виділення із складу діючого підприємства, організації одного чи декількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об’єднань за рішенням їх трудових колективів. В останньому випадку здійснення підприємства можливе тільки з згодою власника або уповноваженого ним органу. Трудовий колектив не може диктувати власнику свої умови і нав’язувати свої рішення про здійснення підприємства. При здійсненні підприємства шляхом виділення за ним зберігаються обов’язки перед виділеним його підприємством, а також, за заключними договорами з контрактами в відповідності з розпреділеним балансом і спеціалізацією. Таке право прийняття називається сингулярним.Створене підприємство підлягає державній реєстрації і з моменту одержання свідоцтва про реєстрацію одержує права юридичної особи. Однак фактично, підприємницька правосуб’єктивність набувається перманентними діями. Так, юридична особа може заключати згоду тільки з моменту дозволеної легалізації, необхідним елементом якого є одержання особистої печатки, а розрахунки в безготівковій формі проводить тільки з моменту відкриття рахунку в банку. Займатися видами діяльності, які належать ліцензуванню і патентуванню, підприємство може тільки після одержання відповідних ліцензій і патентів. У випадку зупинення дії останніх, правосуб’єктність обмежується.