Альберт Ейнштейн

Альберт Ейнштейн

Ейнштейн Альберт (14. III 1879 — 18. IV 1955) — видатний німецький фізик-теоретик, один із творців сучасної фізики. Народився в Ульме (нині ФРН). З чотирнадцяти років переїхав у Швейцарію, де закінчив Цюріхский політехнікум (1900 р.). У 1902—1908 р. працював експертом у патентному бюро в Берні, у 1909—1911 р. — професор Цюріхського політехнікуму, у 1914—1933 р. — професор Берлінського університету і директор Інститута фізики кайзера Вільгельма. Залишив Німеччину у 1933 р. і переїхав у США, де і працював до кінця життя в Прінстонському інституті перспективних досліджень.

В дитячі роки був звичайною дитиною, дещо замкненою та тихою, він навіть дуже довго навчався розмовляти, тому з однолітками майже не спілкувався. Але ще у віці п‘яти років на нього сильно вразив компас, дарований татом, тобто не сам компас, а здатність його стрілки завжди показувати на північ. В 12 років його заворожила краса математичної логіки, про яку він дізнався з старої книжки по евклідовій геометрії. Здатність до логічного мислення він дістав від тата, а схильність до музики від матері.

Його батько був власником магазина електротехнічних товарів. Невдовзі після народження Альберта сім‘я переїхала до Мюнхена, де він навчався в гімназії, яку вважав неприйнятною установою, так як там примушували вивчати на його вигляд не потрібні йому предмети, залякуючи учнів та роблячи з них „стадну тварину”. Але з Ейнштейна не можна було зробити „стадну тварину”, він читав науково-популярну літературу, по-своєму сприймаючи навколишній світ. В наслідок його дослідження суспільства виник дуже відомий афоризм: „Лише деякі в змозі спокійно висловлювати думки, які розходяться з забобонами навколишнього середовища; більшість людей взагалі не здатні прийти до такого роду думок”.

Через його поведінку, яка повністю підірвала авторитет учителів, він навіть мав неприємну розмову з директором своєї гімназії, тому при першій же влучній нагоді в 1895-му році, в віці 16 років він їде до Мелану, де тим часом проживали його батьки. Звісно вони не дуже зраділи побачивши сина, який приїхав без паспорту та атестату про середню освіту. Спроба вступу до політехнічного технікуму в Цюріху, який мав самий високий рівень викладання в галузі природних наук, закінчилася невдачею (незважаючи на значні знання хлопця в галузі математики та фізики він провалив екзамени з іноземних мов).

Тому по пораді ректора політехнікуму, він поступає до випускного класу до кантональної школи Аарау, де як він казав було надзвичайно легко та приємно навчатися. Після закінчення школи він вирішує стати вчителем фізики. В жовтні 1896, здавши вступні екзамени, вступає до політехнікуму, де навчається у видатних математиків того часу: Адольф Гурвець та Герман Мінковський.

Не можливо не згадати про ще одне захоплення Ейнштейна - про музику. Він був чудовим скрипалем, і брав участь у багатьох концертах.

Літом 1900-ого року він здав екзамени на отримання диплома викладача з фізики, але оцінки не були достатньо високими, так що він не зміг отримати місце асистента і можливість займатися науковою працею, яка його сильно приваблювала.

І тільки через два роки по рекомендації друзів він отримав роботу експерта федерального патентного бюро в Берні, де пропрацював з 1902 по 1909. Ці роки Ейнштейн вважав найщасливішими і найбільш результативними в своєму житті: службових обов‘язків було не багато, тому він міг займатися науковою працею. Це підтверджується тим, що в 1905 році він опублікував п‘ять своїх праць в науковому журналі „Аннали фізики”(нім. Annalen der Physik).

Але навіть ці епохальні праці не принесли йому швидкого визнання, і навіть те що його визнавали інші вчені, як справжнього генія не допоміг швидко отримати загальне визнання. Тільки в 1909-му році його вибрали професором Політехнікуму в Цюріху, і він зміг покинути роботу в бюро.

За цим його визнання почало прогресійно зростати: його вибирають членом Прусської академії наук в 1913 році. Тому Ейнштейн переїхав до Берліну. Для нього все складувалося добре, якби не Перша світова війна. Ейнштейн відмовляється підписати брехливий маніфест. А також під час війни витупав з позиції пацифізму. Але війна не зупинила наукової творчості Ейнштейна, і саме в цей період виникають „Основи загальної теорії ймовірності”.

Все своє життя він працював над різними науковими працями, і в 1921 році отримав нобелівську премію за „ досягнення в галузі теоретичної фізики, а саме за відкриття закону фотоелектричного ефекту”.