Українські вчені у фізиці
Українські вчені у фізиці
Долі українських учених дуже подібні між собою: їхню творчість знають на чужині і мало або зовсім не знають на батьківщині. Українська зем¬ля дуже багата на таланти. Цілу плеяду геніальних учених і винахідників, співаків і ком¬позиторів, письменників і по¬етів вона подарувала людству. Але через трагічну долю цієї багатостраждальної землі її синам і дочкам доводилося залишати свій рідний край, поневірятися на чужині і там збагачувати скарбницю знань нашої цивілізації, бо на отчій землі таланти їхні не завжди належно оцінювалися, а інко¬ли привласнювалися іншими народами і видавалися за свої. Про це влучно сказав видатний російський учений князь М.С.Трубецькой: «...культура, яка з часів Пет¬ра І живе і розвивається в Росії, являється органічним і безпосереднім продовжен¬ням не московської, а київсь¬кої української культури...». А відомий український критик І. Дзюба підкреслює, що «кон¬че потрібно повернути Україні імена видатних діячів, митців та вчених, «привласнених» іншими культурами. Бо серед них є чимало таких, чиїми іменами пишається весь світ. Чого, наприклад, варті по¬відомлення типу: «Володимир Коваленко - «Містер Лазер», або «Михайло Остроградський - батько російської ма¬тематики», «Ігор Сікорський - американський учений- «Лю¬дина-гелікоптер», «А. Йоффе - батько сучасної російської фізики». Вибачте, але всі ці «батьки» і «містери», ці гені¬альні люди і сотні інших - сини України, нею народжені, виколисані і виховані.
Чомусь ніхто не називає Марію Склодовську-Кюрі французьким ученим, чи Енріко Фермі - американським ученим, хоча їхні наукові до¬сягнення пов'язані з цими країнами.
Усім нам нарешті треба усвідомити, що культура і на¬ука кожної нації належать людству. А наш святий обо¬в'язок шанувати своїх світочів науки і культури, пишатися ними і популяризувати їх, інакше наше самоусвідом¬лення як нації буде неможли¬вим. Як свідчать енциклопе¬дичні дані, в дорадянський період понад п'ятсот синів і дочок України здобули виз¬нання за кордоном. Понад 70 учених-фізиків працюють на теренах західної науки, їм належить істотний доробок у науковому потенціалі. На жаль, мало хто з наших зем¬ляків має можливість щось прочитати про них.
Однією з найяскравіших і найпопулярніших постатей і разом з тим найбільш замов¬чуваним є наш геніальний учений-фізик, філософ і перекла¬дач, громадський діяч і пуб¬ліцист, великий патріот, про¬фесор Іван Павлович Пулюй (1845-1919).
Одним із перших застосу¬вав поняття квантової механі¬ки для з'ясування механізмів взаємодії електромагнітного випромінювання з твердими тілами О. Смакула.
Людиною дивовижного обдарування, ученим з над¬звичайним талантом новато¬ра, в доробку якого десятки відкриттів і винаходів світово¬го значення, був Микола Пильчиков (1857-1908). На¬родився в М.Полтаві, в родині подвижника національного руху Дмитра Пильчикова. Його талант проявився дуже рано. Уже в гімназії він захоп¬лено займався експеримен¬тами в галузі фізики, хімії, техніки. Ще на II курсі фізико-хімічного відділення Хар¬ківського університету винай¬шов електричний фонограф, випередивши на кілька деся¬тиріч зарубіжних учених. Зок¬рема Т. Едісона, фонограф якого був механічним. За своє коротке життя він напи¬сав 18 наукових праць, роз¬робив 9 фізичних і фізико-хімічних приладів, з яких реф¬лектометр для рідин був виз¬наний у всьому світі, розро¬бив ефективний оптично-гальванічний метод вивчення процесів електролізу. Буду¬чи ординарним професором Харківського університету, Пильчиков створив метроло¬гічну станцію, де проводив практичні заняття та власні дослідження. Там він започаткував ряд нових методів дослідження і створив ряд і цінних приладів світового значення (інклінатор, однонитковий сейсмограф та перший у світі викорис¬тав Х-промені для просвічування й діагностики захворювань, відкрив явище фото-гальванографії винайшов спосіб керування різними механізмами і пристроями по радіо. У 1899 - 1900 рр. М.Пильчиков уперше здійс¬нив експериментальні дослідження з радіоактивності, чим започаткував нову галузь науки - ядерну фізику. Пиль¬чиков сконструював так зва¬ний радіопротектор для захи¬сту радіопередач від пере¬хоплення. Під його керівництвом почалися дослідження в галузі радіофізики та кріоген¬ної фізики.
М.Пильчиков завжди був непримиренним до націо¬нального гніту, брав участь у визвольному русі в Полтаві, був членом таємного товари¬ства «Унія». Все своє життя він боровся за піднесення рідної мови, рідної науки, за що заз¬нав переслідувань і цькувань. Доведений до відчаю, 19.06.1908 р. пострілом у сер¬це обірвав своє життя. Так видатний учений із світовим іменем виразив свій протест проти реакції, тьми, шибениць і сваволі московських шо¬віністів.Великий внесок у розвиток світової фізики зробив дирек¬тор і засновник Інституту кри¬сталофізики в Берліні, почес¬ний член Наукового товари¬ства імені Т.Шевченка, Україн¬ського товариства інженерів, почесний член Німецького фотографічного товариства Остап Стасів. Народився він у с.Борщовичі, що біля Льво¬ва. Після успішного закінчен¬ня гімназії в Перемишлі на¬вчався у Львівському універ¬ситеті, потім у Берлінському, а згодом в інституті фізики Гессенського університету. В 1931 р. він став науковим співробітником Геттингенського університету. Опубліку¬вав свою працю, в якій впер¬ше у світі пояснив явище пе¬реміщення центрів забарв¬лення під впливом електрич¬ного поля, чим було започат¬ковано новий напрям у фізиці твердого тіла. Особливо важливе значення має цикл його досліджень механізмів утво¬рення прихованого фотогра¬фічного зображення. В 1947 р. став професором Дрезденського технічного університету, на базі якого заснував інсти¬тут кристалофізики Німецької академії наук. Професор Стасів усе життя мріяв відвіда¬ти Україну і лише один раз це йому вдалося (1969). Але до рідного села його так і не до¬пустили. Побувавши в Києві, він із сумом згадував: «Київ справив на мене гарне вра¬ження. Однак я не думав, що в Києві так мало людей говорять українською мовою. По-моєму, українську мову знай-I деш скоріше на селі, ніж в самому Києві».