Звук

в широкому значенні – коливальний рух частин пружного середовища, який розповсюджується у вигляді хвиль в газаподібному, рідкому або твердому середовищі, у вузькому значенні – явище, яке суб’єктивно сприймається спеціальним органом чуття людини і тварин. Людина чує звук з частотою від 16 гц до 20000 гц. Фізичне поняття про звук охоплює як чутні, так і нечутні звуки. Звук із частотою нижче 16 гц називається інфразвуком, вище 20000 гц – ультразвуком; найбільш високочастотні пружні хвилі у діапазоні від 10^9 до 10^12-10^13 гц відносять до гіперзвуку. Область інфразвукових частот знизу практично не обмежена – у природі зустрічаються інфразвукові коливання з частотою у десяті і соті долі гц. Частотний діапазон гіперзвукових хвиль зверху обмежується фізичним факторами, які характеризують атомний і молекулярний склад середовища: довжина пружної хвилі повинна бути значно більшої довжини вільного пробігу молекул у газах і більше міжатомних відстаней у рідинах та твердих тілах. Тому в повітрі не може поширюватися гіперзвук з частотою 10^9 гц і вище, а у твердих тілах – з частотою більше 10^12-10^13 гц.

•Основні характеристики звуку. Основною характеристикою звуку є його спектр, який одержуємо в результаті розкладу звуку на прості гармонічні коливання. Спектр буває суцільний, коли енергія звукових коливань безперервно розподілена в більш чи менш широкій області частот, і лінійний, коли існує сукупність дискретних (переривних) частотних складових. Звук із суцільним спектром сприймається як шум, наприклад, шелест дерев під вітром, звуки прцюючих механізмів. Лінійним спектром з кратними частотами володіють музичні звуки; основна частота визначає при цьому висоту звуку, що сприймається на слух, а набір гармонічних складових – тембр звуку. Енергетичною характеристикою звукових коливань є інтенсивність звуку – енергія, яка переноситься звуковою хвилею через одиницю поверхні, перпендикулярно напрямку поширенню хвиль, за одиницю часу. Інтенсивність звуку залежить від амплітуди звукового тиску, а також від властивостей самого середовища і від форми хвилі. Суб’єктивною характеристикою звуку, пов’язаної з його інтенсивністю, є гучнісь звуку, яка залежить від частоти. Найбільшою чутливістю людське вухо володіє в області частот 1-5 кгц.

•Джерела звуку – будь-які явища, що викликають місцеву зміну тиску або механічну напругу. Широко поширені джерела звуку у вигляді коливаючих твердих тіл(наприклад, диффузори гучномовців та мембрани телефонів, струни і деки музичних інструментів; в ультразвуковому діапазоні частот – пластинки та стрижні з п’єзоелектричних матеріалів або магнітострикційних матеріалів). Джерелами звуків можуть служити і коливання в обмежених об’ємах самого середовища(наприклад, в органних трубах, духових музичних інструментах, свистках і т.д.). Складною коливаючою системою є також голосовий(вербальний) аппарат людини і тварин. Збудження коливань джерел звуків може здійснюватись ударом або щипком(дзвона, струни); в них може підтримуватись режим автоколивань за рахунок, наприклад, потоку повітря(духові інструменти). Обширний клас джерел звуку – електроакустичні перетворювачі, в яких механічні коливання створюються шляхом перетворення коливань електричного струму такої ж частоти. В природі звуки породжуються за допомогою потоків повітря, наприклад, при обдуванні вітром проводів, труб і т.д. звук низьких та інфранизьких частот виникає при вибухах, обвалах. Різноманітні джерела акустичних шумів, до яких відносяться машини і механізми, газові та водяні струмені. Дослідженню джерел промислових, транспортних шумів та шумів аеродинамічного походження приділяється велика увага з огляду на їх шкідливий вплив на людський організм та технічне обладнання.

•Приймачі звуку служать для прийняття звукової енергії та перетворення її в інші форми. До приймачів звуку відносяться, зокрема, слуховий апрат людини та тварин. В техніці для прийому звуку застосовуються головним чином електроакустичні перетворювачі: на повітрі – мікрофони, у воді – гідрофони та в земній корі – геофони. Разом з такими перетворювачами, існують приймачі, що вимірюють упосереднені по часі характеристики звукової хвилі, наприклад, диск Релея, радіометр.

Поширення звукових хвиль характеризуються в першу чергу швидкістю звуку. В газоподібних та рідинних середовищах поширюються повздовжні хвилі, швидкість яких визначається густиною або щільністю середовища. Швидкість звуку в сухому повітрі при температурі 0ºС – 330м/сек., в прісній воді при 17ºС – 1430м/сек. В твердих тілах, крім повздовжних, можуть поширюватися поперечні хвилі, з напрямком коливань, перпендикулярним поширенню хвилі, а також поперечні хвилі. Для більшості металів швидкість повздовжних хвиль лежить в межах від 4000м/сек до 7000м/сек, а поперечних – від 2000 до 3500м/сек.При поширенні хвиль великої амплітуди фаза стиску поширюється з великою швидкістю, ніж фаза розрідження, завдяки чому синусоїдна форма хвилі поступово спотворюється і звукова хвиля перетворюється в ударну хвилю. В ряді випадків спостерігається дисперсія звуку тобто залежність швидкості поширення від частоти. Дисперсія звуку призводить до зміни форм складних акустичних сигналів, включаючих ряд гармонічних складових, зокрема до спотворення звукових імпульсів. При поширенні звукових хвиль мають місце звичайні для всіх типів хвиль явища інтерференції і дифракції. У випадку, коли розмір перешкод та неоднорідностей у середовищі великий порівняно з довжиною хвилі, поширення звуку підлягає звичайним законам відбиття і переломлення хвиль і може розглядуватись з позиції геометричної акустики.