ВИЗНАЧЕННЯ ДОВЖИНИ СВІТЛОВОЇ ХВИЛІ

Постановка експерименту

Спостереження інтерференції

1. Скляні пластинки добре протерти, скласти разом і стиснути пальцями.

2. Розглядати пластинки у відбитому світлі на темному фоні (розміщувати їх треба так, щоб на поверхні скла утворювались не дуже яскраві відблиски од вікон чи од білих стін).

3. В окремих місцях стикання пластинок спостерігати яскраві райдужні кільцеподібні або неправильної форми смуги.

4. Простежити, як змінюються форма і розміщення добутих інтерференційних смуг із зміною натиску на пластинки.

5. Спробувати побачити картину інтерференції в прохідному світлі.

Спостереження дифракції

1. Установити між губками штангенциркуля щілину завширшки 0,5 мм.

2. Приставити щілину близько до ока, розмістивши її вертикально.

3. Дивлячись крізь щілину на вертикально розміщену розжарену нитку лампи, розглянути по обидва боки- від нитки райдужні смуги (дифракційні спектри).

4. Змінюючи ширину щілини від 0,5 до 0,8 мм, простежити, як це впливає на дифракційні спектри.

5. Спостерігати дифракційні спектри у прохідному світлі за допомогою шматків капрону або батисту, засвіченої фотоплівки з прорізом.

6. Спостерігати дифракційний спектр у відбитому світлі за допомогою грампластинки, розмістивши її горизонтально на рівні очей.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ СУЦІЛЬНОГО І ЛІНІЙЧАСТОГО СПЕКТРІВ

Обладнання: проекційний апарат, спектральні трубки з воднем, неоном чи гелієм, високовольтний індуктор, джерело живлення, штатив, з'єднувальні проводи (ці прилади спільні для всього класу), скляна пластина із скошеними гранями (видається кожному).

Постановка експерименту

1. Розмістити пластину горизонтально перед оком. Крізь грані, що утворюють кут 45°, спостерігати світлу вертикальну смужку на екрані — зображення розсувної щілини проекційного апарата.

2. Виділити основні кольори добутого суцільного спектра і записати їх у спостережуваній послідовності.

3. Повторити дослід, розглядаючи смужку через грані, що утворюють кут 60°. Записати відмінності спектрів.

4. Спостерігати лінійчасті спектри водню, гелію або неону, розглядаючи світлі спектральні трубки крізь грані скляної пластини. Записати найбільш яскраві лінії спектрів.

ВИВЧЕННЯ ТРЕКІВ ЗАРЯДЖЕНИХ ЧАСТИНОК

Під час роботи треба зробити ідентифікацію' зарядженої частинки за наслідками порівняння її треку з треком протона в камері Вільсона, вміщеної у магнітне поле.Обладнання, необхідні вимірювання, засоби вимірювання Для роботи використовують готові фотографії треків двох заряджених частинок (мал. 196). Трек І належить протону, трек ІІ —частинці, яку потрібно ідентифікувати. Лінії індукції магнітного поля перпендикулярні до площини фотографії. Початкові швидкості обох частинок однакові і перпендикулярні до краю фотографії.