Історія розвитку атомної енергетики
1914 рік. Перші досліди Резерфорда. Для проведення дослідів Резерфорд одержав 250 міліграмів радію. Резерфорд так і помер, вважаючи, що його роботи – рафінована теорія і людство ніколи не використає енергію, яка дрімає в атомі.
1932 – 1933 рр. Романтичний період у розвитку атомної фізики ще тривав, а самі атомники були схожі на допитливих Фаутів, до яких, проте дедалі пильніше придивлявся Мефістофель. Цей Мефістофель був у генеральській формі.
1938 ланцюгову реакцію відкрито завдяки комуністові Федеріко Жоліо-Кюрі. Після свого винаходу Федеріко не стільки займався наукою, як боротьбою за мир або ж – боротьбою проти свого винаходу, що потрапив у руки тупих і егоїстичних безумців “світу цього”.
У червні 1940 р. в Америці і Англії повністю припинилися публікації з атомної фізики і вони стали державною таємницею.
1941 рік. Курчатов заявляє : “Я поки що ставлю хрест на ядрі, зараз не час для ядерних досліджень”.
Він вважає найважливішим розмагнічування кораблів. Сам знешкоджує міни і мінні поля. Потім – розробляє технологію міцної броні на танках.
В грудні Курчатов захворів на запалення легенів. Кілька тижнів не зводився з ліжка. Відросла борода. Дружині і товаришам каже: “не зголю її до повної перемоги над фашистами”.
Коли наші війська розпочали контрнаступ, він почав потроху надрізати бороду. В день Перемоги зголив зовсім.
Але відпустив знову. Пообіцяв зголити аж тоді, коли здобуде якусь дуже важливу перемогу в науці. Що він мав на увазі? Що? Адже він і помер з бородою.
1942 рік. Контроль над атомною енергією в США повністю перейшов до військо-політичного комітету. Очолив його сухопутний полковник Гровс. До кожного вченого приставлено по декілька шпигунів.
1943 рік. Комітет оборони та провідні вчені СРСР не мають сумнівів: американці та німці працюють над бомбою.
“Наздоженемо, якщо роботу очолить “Борода” – Курчатов. Тільки він.”
До речі Курчатов ніколи не згадував своєї роботи над бомбою. Він вважав це “чорною роботою”, яка відірвала його від справжньої справи.
Один із “новітніх вчених” у Лос-Аламосі випробовував критичну масу урану. Чинив він це наскільки фанатично, що майже не оберігався, постійно загравав з небезпекою.
Проводив свої досліди при допомозі звичайних викруток, по яких ковзали півкулі урану. Та одного разу викрутка сприснула, в приміщенні спалахнуло сліпучо - мертвотворне світло. Луї Смолін змушений був голими руками перервати ланцюгову реакцію.
Через дев’ять діб а Лос-Аламосі з’явилася друга “атомна могила”. Першим був молодий фізик – атомник Даньян що загинув за дев’ять місяців до цього.
1945 рік. Липень. Лос-Амолос. Бомба вже готова. Фашизм переможено! Радянська армія ось-ось розгромить квантузьку армію – і знеможена Японія капітулює також.
Вдосвіта 6 серпня на Хіросіму впала небаченої досі величини зірка...
Жоліо-Кюрі, вчений що відкрив можливість створення атомної бомби, брав участь у вуличних боях з фашистами...
Він залишився чесним перед людством.