Зародження світового кінематографу. Брати Люмьєри
Дев'ятнадцяте століття наближалося до заходу. Сінема – чи вже устояне в більшості країн і мов «кінематограф» — переможно прямував по країнах і континентам. Короткі фільми поки що тільки дзеркало життя, але нове видовище користається міцною популярністю і небаченим успіхом. Ще небагато – і у фільмах з'являться актори. Спочатку безіменні; потім їхні імена стануть утіленням мрій мільйонів глядачів. Кінематограф одержить цілком заслужене ім'я – Великий Німої. А поки...
Поки в усі сторони світу роз'їжджаються люди з кінокамерами конструкції братів Люмьер.
Так і в травні 1896 року один із французьких кореспондентів одержав спеціальний дозвіл міністра імператорського двору «на виробництво моментальних фотографічних знімків під час торжеств Священного Коронування Їхніх Імператорських Величностей». Це був оператор фірми братів Люмьер Камилл де ля Серф. Сенсація нового століття – синематограф – нарешті досягла Росії.
Відповідь Луї Люмьер на пропозицію Жоржа Мельеса віддати «весь свій стан за право на сінематограф» говорив: «Скажіть спасибі, що мій винахід не продається. Інакше я розорив би вас. Як наукова дивина, кінематограф коли-небудь одержить визнання, але комерційних перспектив воно не має!»
Як бачите, слово «мистецтво» тоді ще не звучало поруч зі словом «кінематограф». Але людина, що хотів віддати за цю «дивину усе, що мав, зробив багато чого для того, щоб кіно стало мистецтвом. Відмовлення його нітрохи не обескуражил. Довідавшись, що така ж апаратура продається в Англії, Мельес придбав її там.
Людина з оком художника, чуттям режисера й умінням механіка одержав у руки кінокамеру – відразу зрозумів, що цей апарат таїть у собі просто разючі можливості!
Мельєс випадково відкрив один з найпростіших і ефектних трюків кіно – можливість перетворення одного об'єкта в інший шляхом зупинки плівки при зйомці. Пізніше він став застосовувати напливи, затемнення, зйомки на тлі темного оксамиту. Так народжувався особливий жанр – феєрія, чарівна киносказка.
Раннє кіно не було настільки вже примітивним, яким ми його іноді представляємо. Кіно потроху знаходило свою мову – історії ставали усе складніше, усе длиннее, поділялися на безліч окремо знятих шматків. Але одноманітність уже приїдалася; іноді камера подрагивала в руках оператора, коли актори тікали до краю кадру. Камера прагнула почати рухатися! Кінематографічна розповідь вимагала пошуку нових виразних засобів.
У знаменитому «Прибутті потяга» ми можемо спостерігати зміну розмірів планів. Незважаючи на те, що камера стоїть на одному місці, простір кадру активно. Спочатку до нього здалеку мчиться потяг, потім швидко йдуть люди. Ми бачимо їхній так само, як бачили б, знаходячись на пероні. Глядача не залишає відчуття, що камера от-от зрушиться з місця.
Саме про цей фільм ходила легенда, начебто вразливі парижанки настільки злякалися їдучого прямо на них потяга, що кинулися тікати з залу чи впали в істерику. Свідків цього випадку історія не зберегла, так що він цілком може виявитися красивою казкою, придуманою тим, хто дуже хотів виразити свої переживання від перегляду.
Потрібно розстатися і з дуже красивою легендою про те, що знаменита стрічка «Прибуття потяга» була самим першим фільмом в історії людства. Цієї стрічки не було навіть у програмі першого кіносеансу! Але у всякої легенди є свої причини. «Прибуття потяга» відзначили і запам'ятали не тільки глядачі, але і критики, тому що цей короткий фільм був дійсним відкриттям. Екран запам'ятав не просто побутову сценку – був створений дійсний художній образ світу.
Мельєс став поділяти кіноісторії на окремі сценки і кожну знімав окремим кадром. Ступінь умовності був дуже близький до тієї, котру люди вже звикли бачити в театрах і коміксах. Камера не рухалася, проте, кадри виходили різного розміру. Почали пересувати актора ближче до камери, щоб розглянути вираження чи обличчя зробити зрозумілим якась дрібна дія. Сюжет починали вибудовувати вже не послідовно – відбувалося перекидання дії з одного місця в інше. Так виник рівнобіжний монтаж. Звичний для літератури прийом «а в цей час...» був реалізований на екрані. З'явилася можливість робити зримої, відчутної думки, спогаду, почуття героїв.