Колісні транспортні засоби: віз, фургон, карета. Винайдення велосипеда
ВІЗ, ФУРГОН, КАРЕТА...
Різноманітні транспортні засоби на колесах невдовзі за¬полонили весь світ. Залежно від країни, в якій вони виник¬ли, та історичної епохи транспортні засоби розрізнялися за формою, розміром та ступенем комфорту. Мабуть, найдав¬нішими були візки, які тягнула людина. Вони були невели¬кими і використовувалися на відносно невеликих відстанях: привезти з городу овочі, перевезти з місця на місце каміння під час будівництва та ін.
Окрему групу становили бойові колісниці. Перші відо¬мості про них належать до часів правління ассирійського царя Тугултипалесарра (1130-ті роки до нашої ери). В арміях країн Стародавнього Сходу застосовувалися двох- чи чоти¬риколісні колісниці, запряжені одним, двома або чотирма кіньми.
Двоколісна колісниця являла собою невеликий дерев'я¬ний майданчик на двох колесах, до якої наглухо кріпилося дишло. Передня частина колісниці та її .борти обшивали шкірою (для захисту ніг екіпажа від стріл). Екіпаж звичайно складався з двох воїнів — лучника і візника, озброєного спи¬сом і щитом. Іноді до нього входили ще два щитоносці, які прикривали лучника і візника. Бойові колісниці застосову¬валися тільки на рівній місцевості — в болоті чи піску їхні колеса вгрузати, а пагорби та нерівний грунт робили їхнє застосування неефективним. Колісниці широко застосову¬валися в давньому Вавилоні, Ассирії, Єгипті.
Зовсім не такими легкими та маневреними були транс¬портні засоби, в яких люди подорожували на значні відста¬ні. Вони повинні були відігравати роль будинків на колесах, що забезпечували б своїм мешканцям хоча б мінімальний комфорт: захист від вітру, сонця та дощу, можливість вряту¬ватися від небезпеки. До того ж їхня здатність перевозити вантажі мала бути набагато більшою, ніж у візка: на них повинен був розміститися весь скарб сім'ї. В різних країнах були винайдені власні рішення цієї проблеми, які диктува¬лися і матеріалами, що мали у своєму розпорядженні тутеш¬ні мешканці, і особливостями клімату.
У більшості європейських казок принцеси та королі їз¬дять у каретах. Цей засіб пересування був дуже поширений. Карети являли собою закриті чотириколісні екіпажі на ре¬сорах. Деякі з них були дуже дорогими й елегантними. їх прикрашали герби володарів.
На малюнку ви бачите фургон, який використовували для подорожей американські колоністи. Як бачите, нічого зай¬вого. Брезентова запона захищала від дощу та вітру, сам фур¬гон був надійним і достатньо просторим, щоб у ньому могла їхати вся родина. Щоправда, був у фургонів і суттєвий недо¬лік: якщо тварини, що його тягли, з якихось причин вмира¬ли (наприклад, від отруєння травами або внаслідок травм), колоністи не могли везти його самотужки. Доводилося або купувати в супутників «зайву» худобу, або кидати більшість речей напризволяще.
ВЕЛОСИПЕД
«Винайшов велосипед!» — цей вислів можна почути, коли хтось розповідає про відкриття, що його дуже давно зробив хтось інший. Але перші винахідники цього надзвичайно по¬пулярного виду транспорту аж ніяк не могли зажити слави плагіаторів.
Єдине, в чому їх могли звинуватити, — це в по¬рушенні спокою пересічних громадян. Історія велосипеда бере свій початок з безмоторних машин, що з'явилися у Франції наприкінці XVIII століття. Вони не були схожі на сучасні велосипеди, проте за принципом будови їх можна вважати попередниками цього виду транспорту. Спроб створити ін¬дивідуальний засіб пересування, який працював би за раху¬нок м'язової сили людини, було безліч. У 1791 році граф де Сіврак побудував селерифер — дерев'яну машину з двома колесами, що були розташовані послідовно і з'єднувалися брусом, де містилося сидіння. Людина сідала верхи на брус і, відштовхуючись ногами, котилася. Подібні машини побу¬дували також Жозеф Ньєпс (1765—1833) 1816 року і німецький винахідник Карл фон Дрейс (це сталося у 1813 р.). Ма¬шина Дрейса, що невдовзі набула популярності в Англії і Німеччині, стала відомою за назвою «дрезина», або «кінь-качалка».
У 1839 році шотландець Киркпатрик Макміллан побуду¬вав «конячку» з педальним приводом: зворотно поступаль¬ний рух педалей, розташованих попереду, забезпечував обер¬тання заднього колеса. Мабуть, це й був перший велосипед у сучасному розумінні цього слова. У Франції брати ГГер та Ернест Мішо приблизно 1861 року встановили педалі без¬посередньо на переднє колесо. Вони назвати свою машину велосипедом і впродовж чотирьох років налагодили вироб¬ництво до 400 велосипедів на рік. У 1869 році у Франції було покладено початок велосипедним гонкам. 1 дотепер фран¬цузи запишаються завзятими прихильниками велосипедно¬го спорту.