Іван Пулюй – український фізик

Він мав п'ятнадцять дочок і синів,

По світу не пустив нікого у свитині,

Отак би й нині незалежній Україні

Бог дав таких новітніх Пулюїв!

Петро Іванов

Про нього писали не лише вірші та оди. Йому присвячували дослідницькі статті, наукові трактати. Ми ж лише зараз починаємо пізнавати людину, ім'я якої колись знали в світі більше, ніж зараз знають в Україні.

2 лютого 2005 року виповнилося 160 років від дня народження великого українського енергетика, який не з власної волі змушений був працювати за межами України.

Народився Іван Пулюй в містечку Гримайлові та Ренопільщині 2 лютого 1845 р.

Під час навчання в гімназії найбільший хист виявляв до фізики та математики. У 1864 році закінчив навчання з відзнакою. Потім був теологічний факультет Віденського університету, і знову відзнака.

Але на священика не висвятився, переміг потяг до електротехніки. Утім, щоб якось згладити провину перед батьками, які хотіли бачити його священнослужителем, Іван Пулюй пише українською мовою "Молитовник" (1869, 1871), який задумав написати ще 1865 року, навчаючись в гімназії. Разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-Левицьким, всупереч усім заборонам і утискам української мови, готує до друку повний переклад Старого і Нового заповіту.

Ця українська Біблія вперше побачила світ у Відні 1903 року. Електротехнікою І. Пулюй вперше зацікавився 1883 року. Керуючи виробництвом освітлювальних ламп розжарювання власної конструкції в одній з електротехнічних фірм, він видав брошуру з питань масового електричного освітлення. 1885 року в Паризькому журналі "Technische Blatter" вийшла його ґрунтовна стаття з глибоким і широкомасштабним висвітленням проблем електроенергетики, із своїм баченням шляхів розвитку галузі. Саме він твердо відстоював як економічні, так і екологічні переваги концепції будівництва потужних електростанцій змінного струму. Велика заслуга Івана Пулюя полягає у створенні першої в Європі електростанції змінного струму (в Празі) та пуску низки електростанцій постійного струму в Австро-Угорщині. До цього велася пошукова робота та узагальнення.

Як стверджував Пулюй, окрім електростанції, яка мала забезпечити електроенергією прилеглі райони, треба було мати на тому місці природну дешеву силу, наприклад, силу води.

В іншому разі виникає проблема передавання енергії на великі відстані. На той час ще не було відомо про можливості використання трансформаторів. Цю проблему він запропонував розв'язати за допомогою батарей, або так званих акумуляторів, у яких електрична енергія накопичувалася внаслідок хімічної реакції та була джерелом живлення двигуна автомобіля.

Застосування акумуляторів у майбутньому Пулюй вбачав у тому, що їх мали заряджати на центральній станції і транспортувати до віддалених місць для використання за призначенням.

Пізніше у нього виникла ідея організації зв'язку між електростанціями та віддаленими об'єктами за допомогою провідників, внаслідок чого підключені один до одного акумулятори можна було заряджати на електростанціях.

Після цього Пулюй відкинув думку про те, що електричний зв'язок металевими провідниками можна налагодити лише з допомогою дуже важких акумуляторів, транспортування яких і до цього часу пов'язано з труднощами. Пулюй стає найавторитетнішим експертом з питань проектування і будівництва електростанцій та електромереж на території Чехії. Крім Празької, що успішно працює до цього часу, він керував спорудженням електростанцій у Цвікаці, Маріенбаді, Францесбаді та інших містах Чехії.