СВІДОМІСТЬ ТА ТВОРЧІСТЬ

СВІДОМІСТЬ ТА ТВОРЧІСТЬ

Загальна характеристика творчості. Творчість, з філософської точки зору, є насамперед працею, завзятою, кропіткою і в той же час натхненною, потребуючої оптимальної напруги усіх фізичних і духовних сил людини. Справжня творчість завжди дає суспільно корисний і значимий результат. Творчість — соціальна обумовлена діяльність людини. У творчості розкриваються багато психічних якостей людини, виражається зміст особистості. Діяльність людини в процесі творчості протікає на найвищому рівні. Це відноситься до інтелекту, емоційній і вольовій сферам особистості.

Істотні моменти творчості — захопленість і спрямованість. Для захопленої людини творчість є сенсом життя. Захопленість підсилюється, якщо продукти творчості одержують всенародне визнання.

Стан натхнення - інша типова для творчості риса. Натхнення характеризується, з одного боку, високою продуктивністю, з іншого боку - величезним підйомом і напругою сил людини. Рєпін писав, що натхнення — це нагорода за каторжну працю. Творча задача, розв'язувана художником — майстром слова, чи кисті різця,—досягається через тривалі і наполегливі пошуки максимально виразної і змістовної форми.

І в науковій творчості тільки завдяки безустанній праці дослідника досягається проникнення в сутність життя - закономірності природи і людського суспільства. Так, геніальна праця К.Маркса "Капітал" — підсумок усього життя великого мислителя. В ньому узагальнені сотні літературних джерел, статистичних звітів, історичних фактів, вкладений весь досвід Маркса - революціонера-практика. Сама назва роботи І.П. Павлова "Двадцятилітній досвід об'єктивного вивчення вищої нервової діяльності (поводження) тварин..." — говорить про те, скільки часу і сил витрачає вчений на створення нової наукової теорії.

В ідеалістичній філософії творчість розглядається як несвідомий процес, як осяяння, що нібито раптово приходить до людини. Представники ідеалістичної теорії несвідомої творчості виходять з фактів, які випливають. По-перше, рішення творчої задачі виникає як би раптово (такі випадки в історії наук дійсно зареєстровані). По-друге, про протікання діяльності в процесі творчості людина сказати майже нічого не може (такого роду факти також відомі). Однак ці факти не є доказом несвідомого характеру, творчості. "Раптове" вирішення творчої задачі, здогад— результат безустанної розумової діяльності людини. Здогад у переважній більшості випадків вимагає "доведення" до рівня остаточного вирішення, ясного як у своїх основних положеннях, так і в деталях.

У трактуванні ідеалістів випадковість виступає як істотний фактор творчості, як момент, що грає важливу роль у наукових відкриттях. У діалектико-матеріалістичній теорії пізнання категорії випадковості не заперечується, але вона не протиставляється необхідності — причиною обумовленості будь-якого явища чи процесу. Якби не здавалося людині, що дана асоціація чи даний образ виникли випадково, вони предметно обумовлені, тобто виникають у потоці свідомості згідно з природою речей, у процесі відображення людиною об'єктивної дійсності. Навіть випадкове виникнення образу чогось нового (крім своєї об'єктивної обумовленості) також обумовлено суб'єктивно-особистісними причинами. Під цією суб'єктивно-особистісною обумовленістю варто розуміти зовсім реальні причини, які спонукають людину до створення нових по своєму змісту образів чи ідей.

Той факт, що людина не може охарактеризувати самого процесу творчості, процесу формування образів уяви, також повинний бути правильно інтерпретований. Ця особливість творчої уяви ще не говорить про те, що людина не усвідомлює того, що вона робить, на що спрямовані її творчі зусилля. Неусвідомленим є тільки протікання самого процесу, тому що увага людини цілком концентрується на об'єкті творчості.

Людина завжди контролює, оцінює творче рішення. Вона задоволена чи не задоволена досягнутими результатами, а по завершенні роботи — продуктом творчої діяльності. Не менш типово і те, що продукт творчості багато разів оцінюється і переоцінюється. Нерідко болісно і довго йде переоцінка цінностей, і здійснюються пошуки остаточного і найбільш змістовного вирішення творчої задачі. Усі ці незаперечні факти — вагомі докази правильності точки зору на творчість як на працю, тобто цілеспрямовану діяльність, здійснювану завжди свідомо.

Наукова філософія характеризує натхнення наступними особливостями:

стан натхнення виникає в людини, жагуче і завзято прагнучої до творчого вирішення поставленої проблеми. "Натхнення - це така гостя, яка не любить відвідувати ледачих" (П.І.Чайковський);