Предмет і функції філософії. Світогляд, як теоретичне ставлення до сущого з позиції належного.
Термін цивілізація (від лати. civil - цивільний, державний) з'явився в XVIII віці. Він був вжитий Мірабо в роботі "Друг людей або трактат про народонаселення" (1757р.).
Розглядаючи питання про категоріальний статус поняття цивілізації, потрібно пам'ятати, що зміст цього поняття складався історично і на різних етапах історії, різними мислителями розумілося по-різному. Немає єдності в його розумінні і зараз.
Важливу думку відносно специфіки цивілізації висловив І.Кант. Він зазначив, що цивілізація безжалісна до окремої людини, але одночасно представляє безперечний прогрес по відношенню до всього людського роду. Звичайно, беззастережно погодитися з цим твердженням важко. Хоч суспільство і стає в певному значенні чужим по відношенню до індивіда, до соціальної групи, змушуючи їх підкорятися виробленим в даному суспільстві нормам, законам, але воно, регламентуючи за допомогою цих законів і системи відповідних органів життєдіяльність соціальних суб'єктів, забезпечує своє існування як цілісність. До того ж, не завжди цивілізація безжалісна до індивіда, до окремої людини або соціальної групи. У рамках цивілізації організаційно-регулятивна функція направлена на забезпечення необхідних взаємовідносин між соціальними суб'єктами, а також їх взаємовідносин з суспільством.Але цивілізація - це не тільки система організації і управління, це і показник міри забезпечення можливостей здійснення індивідом, групою, класом своїх прав і свобод, а також умов виконання ними своїх обов'язків. Отже, цивілізація з'являється як така форма інтеграції, яка характеризує цілісність і стійкість суспільства в поступальному історичному розвитку.
Не можна зрозуміти суті цивілізації, не враховуючи рівень розвитку матеріального виробництва, економічного ладу суспільства. Саме рівень розвитку матеріального виробництва, техніки, технології, самої людини - головної продуктивної сили, характер економічних відносин є основою, без якої неможливе здійснення життєдіяльності людей. Це об'єктивна основа цивілізації, без і поза якою вона взагалі неможлива.
Однак цивілізацію не можна ототожнювати зі способом виробництва, з суспільно-економічною формацією загалом. Базуючись на певній матеріальнотехнічній базі, на системі суспільних відносин, цивілізація характеризує суспільство, передусім, з точки зору специфіки взаємозв'язків соціальних суб’єктів.
Оскільки інтегрованим вираженням всієї системи суспільних відносин є суспільний устрій, який визначається в даному суспільстві способом, мірою і характером задоволення потреб, то, зрозуміло, він є важливим чинником, що впливає на розвиток цивілізації. Але важливим є і те, що в суспільстві питання саморегуляції і управління здійснюються не автоматично під впливом об'єктивних законів історичного процесу, а заломлюючись через інтереси соціальних суб'єктів, що займають різне місце в суспільному житті і що виявляють різне відношення до дійсності, один до одного. Усвідомлення соціальними суб'єктами своїх інтересів, свого відношення один до одного, до себе, до дійсності, усвідомлення співвідношення особистих і суспільних інтересів і цінностей зумовлює характер їх цілеспрямованої діяльності. Тому рівень цивілізованості суспільства включає в себе рівень розвитку і характер духовного життя суспільства. Але і тут в центрі уваги знаходиться не просто проблема суспільної свідомості, її структури, а значення її в усвідомленні людьми свого відношення один до одного, до суспільства, до світу загалом, до проблем минулого, справжнього і майбутнього.
Відмінність місця і положення соціальних суб'єктів в суспільному житті зумовлює різну їх роль в становленні і розвитку цивілізації, у визначенні її специфіки на різних етапах історії. Особливо важливу роль тут грає глибина соціальної диференціації і гострота внутрішніх протиріч між соціальними суб'єктами. Як правило, сила, що стоїть при владі, прагне представити свої інтереси як загальні, як інтереси всього суспільства. Це знаходить своє вираження в загостренні протиріч між соціальними суб'єктами, в різному їх відношенні до суспільства, до проблем його становлення і розвитку. Тому з'ясування специфіки змісту поняття цивілізації передбачає необхідність обліку рівня розвитку особистої і суспільної свободи, здібностей і потенцій індивіда, групи, класу суспільства опановувати досягненнями в області матеріального виробництва, в розвитку суспільних відносин, в області духовного життя суспільства. Цивілізація характеризується рівнем розвитку демократії, залучення індивідів, маси до участі в рішенні насущних задач суспільного розвитку.
Міра цивілізованості суспільства виявляється не тільки в рівні розвитку виробництва, суспільних відносин, духовного життя суспільства, але і в мірі шанобливого відношення людини до людини, до суспільства, суспільства до людини (особливо до жінки, до дітей, стариків), в забезпеченні захисту і реалізації особистих прав і свобод громадян. Тим самим поняття цивілізації виражає єдність і поступовість історичного процесу, єдність, взаємозв'язок особистого і суспільного, загальнолюдського в цьому процесі.