Проблеми суспільства і людини у філософії просвітителів
Філософія на службі у Просвітництва . Філософія , що стала панівною вже в 18 столітті , була новим типом філософії передовсім тому , що ставила перед собою практичні цілі . Вона вірила , що зуміє покращити життя та змінити спосіб мислення ; вона намагалась здобути знання не для самої себе, а для просвіти людей , для очищення їх від забобонів та визволення з неуцтва . Забобоном та неуцтвом філософія 18 століття вважає віру в надприродні речі та явища , а освідченими тільки тих , що визнавали лише всідчення розуму. Це була філософія “ вільнодумства ” коли когось в той час називали “ філософом ” то в буденному значенні це означало те ж , що й вільнодумець , а в противників теж , що і безбожники та вільнодумці . Вістря філософії було скероване проти тієї потуги , яка видавалася найбільшою перешкодою для просвіти людей : проти релігії . Тодішнє їх протистояння було тим більш бурхливим , що відбувалось воно після кільканадцяти століть тісних зв’язків . Філософія 18 століття боролась з консервативнами силами .
Філософія проголошувалась частиною суспільних реформ та сприяло тому , що в 18 столітті закінчилось великою революцією . Підпорядкована таким практичним цілям філософія в 18 столітті все ж таки стала настільки типовою та домінантною , що звичайно весь цей філософський період називався періодом Просвітництва .
2. Поширення філософії .Поставивши перед собою нові цілі, філософія дала нові результати . 18 століття сприяло збагаченню філософських ідей , а ще більше їх розповсюдженню . Воно зміцнювало науковий , а також суспільний статус філософії . У 18 столітті значно зріс об’єм філософської літератури : збільшення кількості людей , що займається філософією , та кількість публікованих філософських праць . Тоді Гельвецій писав : ” У наш час поезія вийшла з моди , велику славу може дати тільки філософія “. Оживлена актуальними та прогресивними ідеями філософія стала модою та охопила широкі верстви населення .
Поряд із філософами-фахівцями , вона привабила цілі на- товпи аматорів . Власне в цьому сенсі слід зрозуміти назви “вік філософів “ назву 18 століття дало собі само . Ідеалом 17 століття було точне знання , тоді як ідеал 18 століття ста- новило знання доступне . За для ширшої діяльності Просвітництво відмовилось від точності .
Філософи перестали писати на латині , світовою мовою науки стала французька мова . З’явились невідомі колись : філософи-літератори як Шефтсбері , Фонтенель чи Руссо , філософи-публіцисти як Бейль чи Вольтер . В тодішній філософії виробився особливий стиль – ясний , але водночас і поверховий . За винятком Німеччини , університети перестали відігравати в філософії важливу роль , їх місця зайняли спеціальні спільноти вчених .
18 століття було часом розквіту академій та різних Sociedes des Savants ; саме в цьому столітті зародились підвалини сьогоднішньої організації науки . Проте найбільше філо- софське пожвавлення було не в академіях , а в салонах . Ми уявляємо собі , що філософія в добі Просвітництва була вільною , незалежною , що вона скинула з себе усі примуси та забобони , а тому могла висловлювати навіть найбільш сміливі погляди .
Ми також уявляємо собі , що її дух незалежності та вільнодумства охоплював найширші кола , а також був уні- версальним духом епохи . Так от і перше і друге не є цілком точним . Дух , який видається нам типовим для усього століття, насправді був духом авангарду і характеризував лише вузьке коло літераторів , учених , філософів з великого світу Парижу , двору Фрідріха в Постдамі , чи Станіслава Августа в Варшаві . Цей дух був чужий не тільки простому народу , яле й середній буржуазії причому навіть у Франції . Вольтер дійсно мав числених читателів ; такі як Дідро чи Гельбах , мали їх не багато . А боротьба велась саме з філософією . 1757 року у Франції вийшов указ , який згідно якого автор та видавець книжки , що була видана шкідливою та аморальною , міг бути засуджений до смертної кари . 1752 р. та 1759 р. вирок було винесено Великій Енциклопедії . 1758 р. було заборонено книжку Гельвеція , 1762 – засуджено “ Еміля “ й Руссо був змушений залишити Францію . Подібне відбувалось і у інших країнах . Свобода філософії прийшла ані легко ані швидко , й заходи які здаються нам епохами свободи , насправді такими не були .
3.Хронологічні межі – філософії Просвітництва зайняли все конкретніші місця картезіанства , яке до неї було особливо у Франції , панівною філософією . Перехідною формою панівною було “ напівкартезіанство “ яке запозичило з доктри- ни Декарта методологію та фазами , яке відкинуло метафізику; від нього до позиції , яку займало Просвітництво залишався один крок .В Англії було інакше тут філософія Просвітництва запанувавши майже одразу після середньовічної філософії . Втрохи найбільшою філософією , вона застала не новочасне картезіанство , а анахронічну схоластику , яку викладали в колоніях , або ж містично щоправда передвістя Просвітництва , зявилось у Англії ще раніше в філософії Ф.Бекона , але погляди цих мислителів на той час не прийнялась і розпо- всюдження нової філософії почалось лише від Лондона , зате перемогла вона дуже швидко – можливо тому , що нові течії мірялись силою ї з уже зовсім застарілою філософією . Досить того , що Англія випередила , інші країни . Просвітництво зародилось ще в 17 столітті у Голандії , яка на той час була осередком найвищої у Європі інтелектуальної культури . Але власного філософського характеру воно набуло лише в Англії . Звідси перейшло до Франції , де одразу це стало головним осередком , з якого ідеї просвітництва появились на всю Європу .