Проблема методу філософії Нового часу
Основний метод, який повинен був забезпечити виконання цієї задачі був описаний в “Новому Органоні”. Новий метод пізнання обумовлює і нову концепцію реальності. Хоч Бекон явно ніде і не формулює цей метод, але вже із того факта, що цей метод опирається на почуття, витікає, що предметом філософії являється пізнаюча почуттями (тобто матеріальна) дійсність.
Чуттєве сприйняття явища втому вигляді, як зним зіткнулася освідченна людина і про нього роздумовує, являється сутністю позиції Бекона. Творчість Бекона характеризується певним підходом до методу людського пізнання і мислення. Вихідним моментом любої пізнаючої діяльності являється для нього почуття. Тому його часто називають засновником емпіризма – напрямок, який будує свої гносеологічні позиції переважно на чуттєвому пізнанні і доліді. Основний принцип цієї філософії виражений в тезі: “Нема нічого в розумі, що раніше не пройшло через почуття”. Чуттєве пізнання в вузькому розумінні слова Бекон, таким чином, включає в загальний контекст досліда і експеримента. Тому точніше філософію Бекона визначити, як емпіричну. Емпірія – дослід що опирається на експеримент, – являється для нього вихідним пунктом нового наукового методу, який він характеризує як “науку про краще і більш сучасне використання розуму при дослідженні речей і про істинний розум, який їх пізнає для того, щоб пізнаваючий розум возвисився. Далі він говорить, що ця властивість являється різновидністю логіки. Саму логіку він розуміє як збою пізнання – органон. Однак його “логіка” різко відрізняється від дедуктивної (арістотелівської) логіки, що опирається на теорію силлогізма.
Основним робочим методом своєї логіки Бекон рахує індукцію. Характеризує він її так: “Під індукцією я розумію форму доведення, яка придивляється до почуттів, хотіла б пізнати істинний характер речей, прямує до дій і майже з ними зливається”. Він відкидає ту індукцію, яка як він говорить, здійснюється простим переліченням. Бекон підкреслює про необхідність переробити, а точніше розробити індуктивний метот “наукам потрібні, такі форми індукції, які проведуть аналіз досліду і відрізнять один від одного експеримент і лиш потім, коли відповідно виключать і відкинуть, прийдуть до кінцевого висновку“. Бекон зрозумів, що недивлячись на бистрий розвиток природничого знання, научний прогрес незадовільняє потреби практики. Наука повинна заволодіти своїм предметом новим способом, і для цього вона потребує нового поняттєвого апарату, що адекватно відображає реальність.
Попри досить помітну у філософії Бекона гуманістичного-ренесансну лінію, саме тут починається панівне для філософії Нового часу тлумачення людини як частини природи, а її духу (який тлумачиться головним чином як розум) як своєрідного механізму споглядання реальності (образом якої виступає природа), призначенного відтворити природу, якою вона є, дзеркально і тому зрештою нетворчо.
Згідно з Беконом, “бог створив розум подібним до дзеркала, здатного відобразити увесь світ”. Звідси – механічне по суті уявлення про істину , як “точне” відзеркалювання предметів і процесів природи, а заблудження як створення такої дзеркальної “копії” внаслідок діяння різного роду зовнішніх причин. Бекон називає їх ідолами або “привидами” (примарами). Таких ідолів Бекон вирізняє чотири групи:1. “Привиди роду”, пов’язані із недосконалістю самого людського розуму; при змалюванні цього роду привидів Беконом прямо вказується на механічний характер розуміння дійсності. “Розум людини, – читаємо у Бекона , – уподібнюється нерівному дзеркалу, але, домінуючи до природи речей , свою природу відображає речі у спотворенному і викривленному вигляді. “Привиди роду” виходять із недосконалості людського розуму, яка проявляється в тому, що “пропонує великий порядок і рівновагу в речах, ніж ті, які в них є”. Шлях до подолання “ідолів роду ” заключається в зрозумінні цієї властивості людського розуму і послідовному проведенні правил нової індукції в процесі пізнання (це необхідний, безумовний, основний і самий надійний засіб для подолання і наступних ідолів)
2. “Привиди печери” – спотворення, що мають своїм джерелом індивідуальні особливості (недоліки) розуму індивідів. Ці печери заломлюють і викривляють світ природи, з одного боку, тому, що кожному належить певна, власна природа, з другого боку, тому, що кожний дістає різне виховання і зустрічається з іншими людьми. Також тому, що кожний читав лиш певні книги, а також по іншим причинам такогож роду.
Інші два типи входять своїм корінням в соціальне життя.
3.”Привиди площі” породжуються спілкуванням людей, процес якого нав’язує індивідам ті або інші помилкові, але такі, що вже стали звичними, уявлення. В характеристиці цього типу ідолів Бекон приходить до визначеної степені розуміння відношенням між словом і реальністю, яку воно означає. Тим самим він торкається проблематики, яка дискутується і в сучусній теоріїі методології науки. В свій час він неміг прийти до адекватного рішення цієї проблеми.
4. “Привиди театру” породжуються сліпою вірою людей у авторитети, старовинні традиції і гадки.