Марксистська філософія

ЗМІСТ

1.Теоретичні джерела та змістовні складові філософії марксизму.

2.Марксові намагання подолати “відчуження” силою критичної теорії, яка повинна “оволодіти масами” й стати “матеріальною зброєю”.

3.Суперечливість марксизму: відд концепції періодизації історії – до тоталітарного втілення.

4.Неомарксизм.

Теоретичні джерела та змістовні складові філософії марксизму.

Традиційні форми філософської діяльності — університетське викладання та складання вчених трактатів — Маркса не задовольняли. Він вирішив звернутись до філософської публіцистики. Недовга робота в «Рейнській газеті» (1842—1843) — статті про свободу друку цензурі, про родове представництво, про ущільнення сільського малоімущого населення, про бідове положення селян Примозільського краю, про бюрократизм чиновників — викликали переслідування уряду.

Починаючи ще з 1842 року він вивчає новий для Германії суспільний рух — соціалізм і комунізм, знайомиться з багатішою соціалі¬стичною та комуністичною традицією Франції й Англії, аналізує перші виступи німецьких соціалістів і комуністів. Молодий Маркс уже тоді сприймав революційний терор як універсальну зброю вирішення всіх соціальних проблем (“философия находит в пролетариате свое материальное оружие, так и пролетариат находит в философии свое духовное оружие”).

Марксу вдалось за короткий період часу стати одним із лідерів даного направлення, що і привернуло пильну увагу поліції. Не дивлячись на те, що Марксу не довелось попадати за грати, продовжувати діяльність в Європі стало для нього вкрай небезпечним і він до кінця свого життя з 1850 по 1883 рік знаходить сховище в Лондоні.

В цей період Маркс пише в ряді інших багатьох творів і “Капітал”, який розглядав як працю всього свого життя. Щодо фінансового боку, то ситуація складалась зовсім не просто. Так, з 1851 року та на протязі ще десяти років Маркс стає співробітником газети “Нью-Йорк Дейлі Трибун”, але через фінансові труднощі (з 1852-1857р.) змушений в основному займатись журналістикою заради заробітку, що майже не залишало часу для продовження економічних досліджень. Щоправда, не дивлячись на це, йому вдається підготувати роботу “До критики політичної економії” і, за сприянням Ф.Лассаля, вона була опублікована.

Спочатку Маркс, в 1843—1844 роках, вважав придатними ідеї Л. Фейєрбаха, лідера німецької філософії 40-х років. Значення ідей Фейєрбаха для філософських пошуків Маркса заключалось крім матеріалістичної загальної установки ще й в тому, що Фейєрбах з’єднав традицію гуманізму (людина — вища цінність) з атеїстичним запереченням релігійних ілю¬зій, з реабілітацією чуттєвого начала в людині і думками про гуманізацію відношень людини до природи та до людей.

Поєднання філософської основи фейєрбахівського гуманізму з критичним аналізом комуністичних доктрин — такий шлях, вибраний Марксом в 1844 році для досягнення союзу філософії і пролетаріату. Але приблизно в той же час ця дослідницька програма значно розширилась. Спонукальною причиною став вплив молодого Ф. Енгельса, який до 1844 року самостійно прийшов до комунізму, матеріалізму а також захоплений філософією Фейєрбаха. Проте, на відміну від Маркса, Енгельс, який проживав з 1842 по 1844 рік у Англії, уже був добре знайомий з організованим масовим робітничим рухом — чартизмом, з англійською соціалістичною та комуністичною літературою і, що саме важливе, з політичною еконо¬мією великих англійців А. Сміта, Д. Рікардо та ін. В журналі «Німецько-французькі щорічники» поряд зі статтями Маркса була опублікована критична робота Енгельса про англійську політичну економію («Наброски к критике политической эко¬номии», 1844). Енгельс критикував цю науку з позиції захис¬ника інтересів пролетаріату. Для Маркса в цій невеликій статті відкрилась нова область знання, засвоїти яку він вважав надзвичайно необхідно для створення нового світогляду.

В 1844 році з’єднались в творчості Маркса важливіші компоненти для створення єдиної, цілісної філософсько-світоглядної концепції. Політико-економічний аналіз дійсності Маркс з’єднав з філософською традицією німецької класики і з критичним переробітком теорій утопічного соціалізму і комунізму. Таким чином, джерела марксиз¬му — найбільш передова суспільна думка Європи. Маркс свідомо орієнтується на створення інтернаціонального, все¬світньо-історичного вчення.