Брахманізм як релігійно-філософська течія

ПЛАН

1. Історія брахманізму

2. Ведійські джерела брахманізму

3. Брахмани

4. Араньякі

5. Упанішади

6. Смріті

Висновки

Список використаної літератури

1. Історія брахманізму

Приблизно з середини II тисячоріччя до н.е. через гірські перевали на північно-заході Індостану стали проникати войовничі кочові племена. Вони називали себе аріями.

Їх вторгненню передувала тривала історія переселення народів, які говорили на індоєвропейських мовах. Причина, яка змусила їх залишити свою найдавнішу прабатьківщину, залишається поки що до кінця не з'ясованою. Настільки ж спірним є і питання про те, де знаходилася їх прабатьківщина. Припущення стосуються величезної території: від Балканського півострова до приуральських степів і Малої Азії.

Древні арії кочували по приаральських і прикаспійських степах. Одна з груп племен приблизно в III тисячоріччі до н.е. дійшла до сучасного Афганістану, а відтіля пізніше проникла в Індію. З цього і починається тривала історія індійських арієв, повна славних справ, героїчних здійснень і великих досягнень.

Разом з аріями в Індію прийшов зовсім інший світ релігійних уявлень. Чужоземці принесли із собою древніх богів. Вони робили складний ритуал жертвоприносини – яджну і приносили щедрі дарунки своїм богам, головним чином смажене яловиче м'ясо і п'янкий напій – сому.

Гімни і молитви, які арії підносили богам, склали величезні збори священних переказів. Вони називаються ведами, «священним знанням» (слово «веда» від слова «відати», тобто «знати»). Веди утворили ядро священного канону. Його створення зайняло більше тисячі років, приблизно з XVI-XV по VI-V ст.ст. до н.е.

У ведах відбиті всі знання арієв того часу про самих себе і про навколишній світ. Відомі чотири веди: Рігведа (веда гімнів), Самаведа (веда наспівів, священних мелодій), Яджурведа (веда жертовних формул) і Атхарваведа (веда магічних заклинань). Вони називаються також самхітами – збірниками.

Поступово арії освоювали нові території, селилися в нових місцях, і ведійська релігія поширювалася по Індостану, зустрічаючись з народними неарійськими віруваннями, чужими богами, древніми культами – змій, дерев, каменів.

Арійські прибульці, освоївши північний захід, рухалися вглиб Індії, на схід і на південь. Центр культурного і політичного життя переміщався з долини Інду – району їх первісного розселення – у дворіччя Гангу і Джамні.

Як же вплинули нові умови на ведійську релігію? Мова древніх гімнів стала незрозумілою для більшості людей і темним навіть для деяких жреців. Але як будь-які священні тексти, гімни не підлягали змінам – їх мова була священною. Поступово виділилася спеціальна група людей, яка пам'ятала древні гімни, вивчала, тлумачила і пояснювала їх. Це були брахмани.