Структура суспільства в межах синергетики
Для вирішення проблеми вдосконалення системи функціонування суспільства пропонуємо модель — образний аналог суспільства і біоорганізмів. Основні положення «Стандартного алгоритму державної технології» стосуються проблем успішного функціонування суспільства.
Серед важливих проблем сучасного суспільства України — проблема вдосконалення державної технології. Учені і політики намагаються змоделювати покращений суспільний устрій, але ці спроби не дають очікуваного результату. Про це свідчать негативні показники характеристики суспільного розвитку — задоволеність працею, поліпшення добробуту і приросту населення.
Історико-філософський аналіз вирішення проблеми свідчить, що вихід із кризи, що склалася, завжди шукали за допомогою засобів глибинного вивчення природи кризи. Так, на рубежі кінця XVII — початку XIX століть для Європи істотну роль відіграла епоха Просвітництва. На її ниві розцвіла чудова когорта країн Європи, які нині захоплюють світ своїми технічними і соціальними досягненнями.
Українське суспільство територіально є частиною Європи, проте воно залишилося осторонь від процесів Просвітництва. Тут прийняли вчення, від якого відмовилися країни, де воно утворилося, — теорія класової боротьби і наукового комунізму імпортувалася в життя Східної Європи і панувала в СРСР упродовж 74 років. Для народу, що пережив цей період, це була епоха, яку суперечливо згадують: одні ностальгічно, а інші — як нагромадження обскурантності. Але для історії, це був час трудових, культурних і військових подвигів тих, які дивували весь цивілізований світ. Аналізуючи стисло управлінський алгоритм того часу, наголосимо на деяких моментах. Керівна і спрямовуюча КПРС виконувала роль колеса, що обертається, момент руху якого через приводний ремінь /профспілки/ передавався до колеса, яким керували, тобто до трудящих. Члени партії, партійні осередки і організації були у всіх трудових, навчальних і військових колективах. Ідеологія була ортодоксально однопартійна [1]. Так керували суспільством. Але розвал ладу КПРС відбувся, оскільки в системі управління не було надійного механізму усунення безладу /зворотній зв'язок/ і імунітету суспільства /механізм охорони прав членів суспільства/.
Після революції 1991 року вся ця система була реформована і на її розвалинах побудована нова державна модель з ознаками сучасних цивілізованих держав. Законодавча, виконавча і судова влади формально розділилися. В економіці — плюралізм. Свобода слова і друку. Держава приєдналася до Загальної декларації прав людини ООН [2, с. 152].
Суспільство України прийняло модель суспільного устрою, яка сформувалася в епоху Просвітництва у країнах Заходу, і яка в царській Росії хоч і була змодельована в 1905 р. і вдосконалена після революції 1917 року, але не прижилася історично. Основною причиною її неприйняття, очевидно, є своєрідність національної психології народу. Суспільство України опинилося біля розбитого корита. Нинішня модель суспільного устрою не має оригінальної управлінської парадигми і того обов'язкового алгоритму, якого неухильно і свято дотримувалися в радянській практиці. Немає керівного і спрямовуючого колеса, яке б примушувало рухатись працівників і керівників. Без сумніву, модель управління епохи СРСР морально застаріла, але необхідна сама ідея, що повинне бути щось, чого бракує сучасній системі управління.
Серед існуючих вчень привертає увагу функціональна школа в соціології — «течія в сучасній буржуазній соціології, за якою суспільство є єдиною «соціальною системою», де кожний елемент виконує соціальну функцію» [3, с. 748]. Її основна ідея полягає в тому, що функціональні структури суспільств і біоорганізмів абстрактно тотожні. Тобто в біоорганізмах внутрішні органи /серце, легені, печінка/, а в суспільствах — галузі /міністерства/. У цьому вченні привертає увагу також інша ідея — про «стандартний алгоритм космічної технології», що з'явилася вже в наші дні за кордоном: «У Всесвіті існує типовий проект біологічної системи, який запроваджується в життя тоді, коли виникають сприятливі умови» [4]. Автор пропонує правило «Все або нічого», за яким виникає і функціонує життя біоорганізмів на планетах Всесвіту.
Таблиця 1. ПРАВИЛО «ВСЕ АБО НІЧОГО»,
Порівняльний аналіз структур умов, за яких виникає і функціонує життя на планеті, свідчить про те, що в природі існує певна загальна закономірність. Ця закономірність об'єктивна і не зазнає ніяких еволюційних змін.
Розвиваючи концепцію функціоналізму синергетично в контексті «Стандартного алгоритму космічної технології» пропонуємо таку схему аналогії структур біоорганізмів і суспільств.