Вчення Заратустри

ПЛАН

Вступ

1. Пророк Заратустра – міф чи реальність

2. Авеста як священна книга зороастрійців

та літературний здобуток іраномовних народів

3. Дуалістичне розуміння двох першоначал – добра і зла

4. Пантеон богів у релігії Авести

Висновок

Вступ

Заратустра (грец. Зороастр) (між 10 і сер. 6 ст. до Р. X.) — пророк і реформатор древньоіранської. релігії, яка одержала назву зороастризм.

У своїй основі вчення Заратустри близьке моністичному релігійному віруванню з єдиним верховним божеством Ахурамаздою (Ормуздом) — добрим духом, якому згодом як злий дух протиставляється Анхра-Майнью (Аріман).

На стороні першого знаходяться шість добрих духів (геніїв) — правдивість, благі думки, мудрість, влада, здоров'я і довговічність, на стороні ж Арімана — гнів і неправда.

Завдання людини, по думці Заратустри, полягає в тому, щоб сприяти Ахурамазді в боротьбі з Анхра-Манью. Пророк виклав своє вчення у священному писанні, «Авесті». Переказ приписує йому авторство всіх книг «Авести», однак лінгвістичні дані і зміст книг вказують, що лише деякі частини з них написані приблизно в один час.

Зороастризму властиве вчення про страшний суд, про потойбічне життя, про кінець світу внаслідок космічної катастрофи, в якій грішники з їх покровителями загинуть, а праведники — послідовники доброго божества — з допомогою Митри воскреснуть і очистяться вогнем. Зороастризму властивий також культ вогню. На його честь будувалися храми. Дуже специфічний і обряд захоронення: тіло небіжчика вміщують на спеціальних "вежах мовчання" на розтерзання хижим птахам, тому що вважалося, що кремація і поховання у землю або воду споганює їх. Як і будь-яка інша релігія, зороастризм переносить перемогу зла на майбутнє, а встановлення правди передбачається лише у потойбічному світі.

Священна книга Авеста має 5 розділів. Перша частина — Вендідат (закон проти девів) — розповідає про створення світу; в поетичній формі змальовуються 16 країн, населених шанувальниками бога Ахурамазди; про історію людства і засновника цивілізації — Іама. Значне місце у Вендідаті посідає тлумачення про охорону ритуальної чистоти. Кілька розділів присвячено собаці як священній тварині. Вказуються розміри покарання за вбивство собаки або неправильного поводження з нею. Друга частина — Ясна — вмішує опис релігійних церемоній; до неї входять і гати Заратустри. Багато молитов Ясни звернеш до вогню, води, землі, повітря, які вважалися священними стихіями. У третій частиш — Висперед — зібрано літургійні молитви, звернеш до богів.

Найдавніша, четверта, частина Авести називається Ушти. В ній зібрано гімни, присвячені давньоіранським божествам — Митрі, Ардвісурі-Анахіті, Тімтрії та ін. Роз'яснюються способи захисту від злих духів, подано формули проклять. П'ята частина — Бін-дезії — вміщує роздуми про природу речей, кінець світу, прихід Саошинта і утвердження вічного добра на Землі.

У Європі зміст Авести став відомим ХУЛІ ст., після перекладу книги в 1771 р. французькою мовою. Це дало змогу вивчити не тільки історію стародавніх східних релігій зороастризму і маздаїзму та існуючих до них вірувань, а й простежити вплив вчення Авести на формування ряду релігійних систем більш пізнього походження.