Філософія, її предмет і роль у суспільстві

1.Філософія, її предмет і роль у суспільстві.

Філософія — теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві.

Термін «філософія» має давньогрецьке коріння. Він по¬ходить від двох грецьких слів: «філео» — любов (у деяких філософіях від: «філос» — приязний, друг) і «софія» — му¬дрість і означає любов до глибоких теоретичних міркувань, а в дослівному перекладі — «любов до мудрості». Українські філософи XVIII—XIX ст., і передусім Г. Сковорода, познача¬ли філософію словом «любомудрів». Вперше термін «філо-софія» з'явився у вжитку відомого давньогрецького мисли¬теля Піфагора (прибл. 570—497 р. до н.е.), який вважав, що «мудрість» — це якість, притаманна лише богам, а люди здатні тільки до неї прагнути, поважати, любити її. А як назву специфічної галузі знань його вперше вжив славет¬ний давньогрецький філософ Платон (429—347 р. до н.е.). Спочатку філософія охоплювала увесь комплекс людських знань про світ, оскільки ці знання на той час не мали дисци¬плінарної диференціації. Знання були синкретичними, тоб¬то єдиними, такими, що концентрували в собі всю інформа¬цію про світ, його будову і сутність, про людину та її місце в світі, про щастя, сенс людського буття тощо.

Філософія як універсальний спосіб самоусвідомлення людиною самої себе, сутності світу і свого призначення в ньому започатковується у VII—VI ст. до н.е. у таких осе¬редках людської цивілізації, як Давні Індія та Китай, до¬сягнувши своєї класичної форми у Давній Греції.

Предмет філософії

Питання, що вивчає філософія, є одним з найпробле-матичніших для неї, оскільки предмет її історично змі-нювався. У різні епохи у філософії домінували то вчення про буття, то вчення про пізнання, то політичні чи етичні проблеми. Крім того, в Європі до XVII ст. філософія охо¬плювала все знання про світ, тобто зародки всіх наук, окрім хіба що математики й медицини. Навіть у XX ст. все ще тривав процес відокремлення від філософії пев¬них галузей знання, які інституціалізувалися в окремі наукові дисципліни (психологія, соціологія, політологія).

Еволюція предмета філософії не є чимось винятко¬вим в історії науки: предмет вивчення конкретних наук, наприклад математики, також історично змінювався. То¬му при визначенні предмета філософії слід брати до ува¬ги не тільки те, яких історичних форм набувала філосо¬фія, а й загальну тенденцію, що пронизує конкретні її формоутворення. Якщо виходити із загальної спрямова¬ності філософії, то її можна трактувати як осягнення все-загального розумом чи інтуїцією.

Найбільш загальні засади сущого (буття — небуття, простір — час, причинність, сенс людського існування, іс¬тина, добро, свобода тощо), з яких «конструюється» світ, і є предметом філософи. При цьому філософія намагається звести всі ці різноманітні загальності до одного принци¬пу — Бога, матерії тощо, пояснювати їх, виходячи із цього принципу.

Філософія передбачає здатність підноситись до всеза-гального. Вона є певною настановою на всезагальне. На основі всезагального (ідей, принципів) філософія намага¬ється пізнати і пояснити світ. А оскільки система ідей є не що інше, як теорія, то філософію можна вважати теорети¬чним світоглядом.

2.Філософія і світогляд.

3.Структура світогляду.

4.Історичні типи світогляду та їх характеристика.

5.Специфіка міфологічного та релігійного світоглядів.

6.Філософія і наука.

7.Структура філософського знання.

8.Основні функції філософії.