РОМАН АЛЬБЕРА КАМЮ «ЧУМА» В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ
Болезнью мира, бесноватостью считал писатель пропа¬ганду ненависти, нетерпимости й зла во имя добра. Тема духовного воскрешения личности, которую Достоевский считал главной в литературе XIX в., пронизывает все его романы. Достоевский проводит идею, что человек, совершивший грех (умерший для вечной жизни), способен ду¬ховно воскреснуть, если уверует в Христа й примет его нравственньїе заповеди. Духовное возрождение человека через сострадательную любовь й деятельность, улучшение общества через проповедь нравственности й всеединства - такова философская концепция Достоевского. Тема конца света й гибель мира й человека, последующее возрождение й устройство нового мира (золотого века) постоянно соприкасаются друг с другом, переплетаются, составляя единый утопический план писателя переделки Вселенной.
По своим взглядам Достоевскому противостоял Ницше. Ницше стремился создать идеал нового человека — сверхчеловека, призванного уничтожить все лживое, болезненное, враждебное жизни. Его философия должна была занять место того философского нигилизма, приближение которого он видел. Борясь против христианства, Ницше утверждал, что продуктом его является «рабская мораль» — во всяком случае, ему известен лишь «инфантильньїй, поэтический образ Христа, наделенньїй сентиментальной мягкостью й пассивностью» (Г. Зигмунд).Он боролся й против буржуа, мораль которнх считал лживой, й против плебса, угрожавшего, как он полагал, всему благородно¬му й возвьішенному. Метафизический лейтмотив ницше-анства имеет следующее содержание: бнтие — зто станов-ление, «вечньш круговорот» всего того, что в прошлом уже повторялось бесконечное число раз («Вечньїе песоч-ньіе часьі бнтия снова й снова оказьіваются перевернути-ми»); идентичное, неизменное Я — такая же фикция, как й истинное бьітие. Для современной зкзистенциальной фи-лософии важно также й следующее: «Человек, которьій не хочет слиться с толпой, должен прежде всего отбросить свою лень й следовать голосу своей совести, взьівающей к вему: «Будь самим собой. Все, что ты теперь думаешь и делаешь, к чему стремишься, — все это не то!» В противном случае ты будешь только манекеном, мыслящим по общему шаблону» («Несвоевременные размышления». М., 1906). Этот манекен, мыслящий лишь по общему шабло¬ну, и есть нечто безличное, Мап в философии Хайдеггера.
............................................................................................................................
Іншого змісту й характеру бунт набуває після «смерті бога», проголошеного Ніцше, хоч насправді, за словами німецького філософа, він «не вбивав бога», а «знайшов його мертвим у душі своєї епохи». На цій стадії «мета¬фізичний бунт» переростає в «історичний бунт», який де¬далі більше набирає нігілістичного характеру. Він стає передусім протестом проти історії, що мислиться як дія голих людських сил на земному полігоні, а бунтівники переймаються вірою в можливість її замінити, перетвори¬ти відповідно до своїх уявлень про суще й належне.
Найбільш докладно розглядає Камю в «Бунтівній лю¬дині» революційний рух Росії від «нігілістів» 60-70-х рр. до сталінської диктатури. Книга створювалася в той час, коли у Франції поширилися відомості про сталінські ма¬сові репресії й терор, і значною мірою була реакцією на ці страхітливі злочини. В ній письменник докладно просте¬жує, як «прометеївський бунт» перероджується в циніч¬ний політичний прагматизм і втілюється в терористичну політичну систему, в підмурок якої покладено абсурдну ідеологему: «необхідно задушити свободу, щоб побудува¬ти імперію, а ця імперія в один прекрасний день перетво¬риться на свободу». Камю дає нищівну характеристику «радянській імперії»: «Це війни, мракобісся і тиранія, яка тільки відчайдушно клянеться, що стане колись царством «дійсної свободи».
б) Міфічний образ чуми і насильницька колективіза¬ція, голодомор 1933 року в романі Уласа Самчука «Ма¬рія» , Василя Барки «Жовтий князь», пекельні кола, влаш¬товані радянською системою своєму народові в романах Івана Багряного «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».
«Чума» Камю та «Чевенгур» Платонова — романи-попередження
(учні аналізують ці твори, не тільки використовуючи знання російської та зарубіжної літератури, а й залучаю¬чи тексти українських авторів).
в) зіставлення з філософським кредо Франса Кафки (за новелою «Перевтілення»).
Учні дають оцінку подіям новели і порівнюють їх із подіями роману «Чума».
Вчитель демонструє слайди, зроблені з картин Ієроніма Босха, пояснює їхню актуальність сьогодні, їх співзвучність із романом «Чума».