Професійне педагогічне спілкування

демонструє дітям цілковиту до них довіру, не принижує їхньої гідності;

щиро цікавиться життям учнів, не байдужий до їхніх проблем, справедливий;

виявляє емпатійне розуміння;

бачення поведінки учня його ж очима, вміє “постояти в чужих черевиках”, відчувати внутрішній світ дитини;

подає учням реальну допомогу.Як бачимо, найголовніше у вчителя - потенціал його цінностей, чи є в нього за словами В.О.Сухомлинського, спрямованість на людину, здатність поважати іншого, любити.

Як будується діалог? Через контактну взаємодію. Контакт у спілкуванні - це знакообмін між особистостями, який визначає їхню поведінку. Причому знакообмін характеризується взаємною спрямованістю партнерів (за К. Бюллером). Тому контактом доцільно називати не будь - який знакообмін, а той, що зумовлює спільність психічного стану людини з іншою людиною. Цей стан супроводжується взаємною зацікавленістю сторін, довір'ям.

Стосовно педагогічного діалогу ми називаємо контактними особливий стан єднання педагога та учнів, який характеризується взаєморозумінням, співпереживанням і готовністю до взаємодопомоги.

Ознаками того, що в учителя є контакт з учнями, їхніми батьками в процесі спілкування, є:

взаємне особистісне сприйняття вчителя і учнів, відкритість у стосунках і відвертість у висловлюваннях;

згода з головними змістовими положеннями взаємодії. Сприйняття думок педагога і учнів як значущих, розвиток їх у подальшому спілкуванні;

єдність оцінних суджень;

наявність емоційного резонансу;

збереження інтересу до подальшої взаємодії;

високий рівень контакту очей у бесіді;

узгодження поз, міміки та інтонації у діалозі.

Досягнення контакту як психологічної згоди можливе за умови, коли педагог обирає доцільну рольову позицію, яка приймається партнером у конкретній ситуації.

Позиція у спілкуванні називатимемо стійку усвідомлену сукупність ставлень учителя до учнів (батьків, колег), що реалізується в процесі взаємодії. За концепцією Є. Берна, звертаючись до іншої людини, ми звичайно несвідомо обираємо один з трьох станів нашого “Я”: позицію батька, дорослого чи дитини. Незважаючи на те що цей вибір здійснюється мимовільно, спілкування у кожній з трьох позицій відбувається за своїми правилами.

Батько Дорослий Дитина

Вчить, спрямовує, оцінює, засуджує схильний до нотацій все знає, все розуміє, не має сумнівів, за все відповідає, від усіх вимагає, схильний до недоліків. Тверезо міркує, ретельно зважує, логічно аналізує, вільний від забобонів, догм, стереотипів, не піддається настроям, коректний, стриманий.Нестримана, емоційна, творча, протестуюча, нелогічна, вільна від догм, імпульсивна, наївна, залежна.