Ушинський К.Д. - основоположник педагогічної науки
Дидактика К. Ушинського глибинна, розмаїта й оригінальна. Він вимагав будувати навчання на основі врахування національ¬них, вікових, статевих і психологічних особливостей дітей, наго¬лошував на значенні повторення в процесі навчання, обґрунту¬вав дидактичні принципи свідомості, наочності, систематичності, міцності засвоєння знань.
Вагоме місце в дидактичній системі К.Д. Ушинського займає висвітлення проблем оптимізації пізнавальної активності шко¬лярів, емоційності навчання, розвитку мислення і мовлення учнів, забезпечення наступності в навчанні, належної організації само¬стійної роботи й творчості школярів, шкільного краєзнавства. Надзвичайно важливо те, що він не просто проповідував свою дидактику, а дав їй глибоке наукове обґрунтування та класич¬ний взірець втілення на практиці. У цьому відношенні неорди¬нарними за своїм дидактичним змістом і методикою є його підручники для початкового навчання "Дитячий світ" (1861 р.), "Рідне слово" (1864 р.), статті "Три елементи школи" (1867 р.), "Недільні школи" (1861 р.), "Про початкове викладання росій¬ської мови" (1864 р.).
Духовно-моральне виховання, на думку Ушинського, має роз¬вивати в дитини гуманність, почуття національної і власної гідності у поєднанні зі скромністю, чесність і правдивість, патрі¬отизм, працьовитість, дисциплінованість. Завдання і зміст духов¬но-морального виховання він визначив з огляду вселюдських, народних і національних культурних цінностей, виходячи з ви¬мог народних чеснот і норм християнської моралі, дбаючи, щоб воно розвивало в дитині твердий характер і волю, стійкість, почут¬тя громадянського обов'язку. Сюди ним включається усунення в національному характері рис від'ємних й утвердження прик¬мет позитивних. Основа духовно-морального виховання - проти¬ставлення: Бога - дияволу, Добра - злу, Світла - темряві, Прав¬ди - брехні, Милосердя - жорстокості, Розуму - невігластву, Честі - ганьбі, Працьовитості - неробству, Краси - потворству.
"Духовний розвиток, духовне виховання людини зокрема і на народу взагалі - зазначив К. Ушинський, - здійснюється не лише школою, а кількома великими вихователями: природою, життям, наукою, і релігією"1. Прищеплення християнської ре¬лігійності він вважав невід'ємним компонентом духовно-мораль¬ного виховання молоді. "Є тільки один ідеал довершеності, пе¬ред яким схиляються всі народності, це ідеал, що його дає нам християнство. Усе, чим людина, як людина, може і повинна бути, виражено цілком у божественному вченні, і вихованню зали¬шається тільки, раніше всього і в основу всього, вкоренити вічні істини християнства"2, - писав К.Д. Ушинський.
Господарсько-трудове виховання в педагогічній системі К.Д. Ушинського виступає як основа всіх напрямів виховання. Психолого-педагогічний механізм його з усією достеменністю розкрито у фундаментальній статті "Праця в її психічному й виховному значенні" (1860 р). Працю він вважає головним "джерелом людської гідності, і щастя".
Фізичне виховання, як виклав К. Ушинський у книзі "Дитя¬чий світ" (розділ "Про людину") та в третьому томі "Педагогіч¬ної антропології" (розділ "Загальні зауваження про фізичне ви¬ховання"), має на меті зміцнення здоров'я, сили, досягнення пра¬вильного тілесного розвитку й утвердження здорового способу життя, вироблення навичок санітарно-гігієнічної культури учнів.
Всі напрямки виховання К. Д. Ушинський розглядав як єди¬ну нероздільну цілість, у гармонії родинно-громадсько-шкільного впливу на виховання. "Громадське виховання є для народу його сімейне виховання. У сім'ї природа підготовляє в організмі дітей можливість повторення і дальшого розвитку характеру батьків"1, - зазначав видатний український педагог. , За висновком К.Д. Ушинського, повне досягнення навчаль¬ної й виховної мети можливе, коли її втілює висококваліфікова¬ний вчитель, вихователь.
Звичайно, справжній учитель, на думку К.Д. Ушинського, - це той, хто постійно сам вчиться, займається самоосвітою, знайо¬миться з найновішою педагогічною літературою, підвищує й удос¬коналює свою кваліфікацію. Саме ця думка пронизує його стат¬тю "Про користь педагогічної літератури".Найістотнішим недоліком у справі тодішньої народної осві¬ти К. Ушинський вважав нестачу "хороших наставників, спеці¬ально підготовлених до виконання своїх обов'язків". Свої до¬кладні міркування про підготовку кваліфікованих учительських кадрів для молодших класів він вклав у статті "Проект учи¬тельської семінарії" (1861 р.). Разом із цим К. Ушинський обстоював гостру необхідність відкриття й функціонування обширних педагогічних факультетів при університетах, "фактичне зна¬чення такого педагогічного або взагалі антропологічного факуль¬тету було б велике. Педагогів кількісно потрібно не менше, а навіть ще більше, ніж медиків, і якщо медикам ми ввіряємо наше здоров'я, то вихователям ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з цим і майбутнє на¬шої вітчизни".
Значення К.Д. Ушинського в розвитку педагогічної думки колосальне. Він став основоположником, творцем глибокої, струн¬кої педагогічної системи, забезпечивши таким чином високий науковий злет і світову славу української педагогіки в усіх її основних напрямках - у галузі новітньої дидактики й теорії виховання, школознавства й підручникознавства, педагогічної антропології, українознавства, підготовки учительських кадрів.