Виховання екологічної свідомості. Правові аспекти екологічного виховання

У тій кризовій екологічній ситуації, в якій перебуває наша країна (та й світ у ціло¬му), школа не має морального права ви¬ховувати споживацьке ставлення до природи. «Розру¬ха не в навколишньому світі, розруха в головах!» — говорив відомий літературний персонаж — професор Преображенський (М.Булгаков, «Собаче серце»). Од¬нак більшістю людей екологічна криза уявляється, як щось зовнішнє по відношенню до людини, а не по¬роджене нею самою. Духовний чорнобиль породив Чорнобиль екологічний. І вирішення екологічних проблем — це насамперед зміна свідомості.

Екологічна свідомість, — це сукупність уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв'язки у системі «людина — природа» і в самій природі, існу¬ючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею.

Донедавна як у світі в цілому, так і в нашій країні формувалась екологічна свідомість антропоцентричного типу. Це така система уявлень про світ, згідно :» якою вищу цінність являє людина, а природа має цінність постільки, оскільки вона цінна для людини;

метою взаємодії з природою є задоволення потреб лю¬дини, а характер взаємодії визначається «прагматич¬ним імперативом»: правильним і дозволеним є те, що корисне людині і людству; діяльність з охорони навко¬лишнього світу продиктована віддаленим прагматиз¬мом — необхідністю зберегти природне середовище, щоб ним могли користуватися майбутні покоління,

До яких екологічних наслідків це призвело — ми вже знаємо. Тому на даному етапі розвитку суспільства постає потреба у формуванні екологічної свідомості ексцентричного типу. Це така система уявлень про навколишній світ, відповідно до якої ви¬щу цінність являє собою гармонійний розвиток лю¬дини і природи, що є елементами єдиної системи;

метою взаємодії з природою є максимальне задово¬лення як потреб людини, так і природи, а характер взаємодії визначається екологічним імперативом: пра¬вильним і дозволеним с. те, що не руйнує екологічну рівновагу; етичні норми і правила однаковою мірою поширюються на взаємодію як між людьми, так і зі світом природи; діяльність з охорони природи про¬диктована необхідністю зберегти її заради неї самої.

Екологічна освіта й виховання молодших шко¬лярів здійснюється, як відомо, на міжпредметній ос¬нові. Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як «Ознайомлення з навколишнім», «Природознавство» та «Читання». Зміст чинних про¬грам дає змогу сформувати у дітей елементарні при¬родничі та природоохоронні уявлення й поняття, ви¬робити окремі природоохоронні уміння і навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою, природою і людиною.

Щоб надати процесу ознайомлення дітей з приро¬дою чіткої екологічної спрямованості, програми слід удосконалити, на нашу думку, у таких напрямках:

1) усунути антропоцентричний підхід до вивчення матеріалу;

2) у пояснювальній записці до програми виділити такі завдання, як: розвиток особистої відповідальності за стан збереження природної рівноваги навколиш¬нього середовища, вироблення екологічно грамотної поведінки у природі, засвоєння етичних норм у став¬ленні до членів суспільства та об'єктів природи та ін.;

3) передбачити формування у молодших шко¬лярів елементарних, але науково достовірних еко¬логічних уявлень та понять, розкриття існуючих у природі закономірностей, доступних для дітей цієї вікової категорії.

Для розуміння учнями необхідності збереження природної рівноваги, як того вимагає програма з природознавства, уже в початкових класах слід підве¬сти школярів до усвідомлення загальної зако¬номірності — «Все — взаємопов'язане» (один із за¬конів екології Коммонера). Так, під час екскурсії з теми «Природа рідного краю» 3 (2) клас — розкри¬ваємо у доступній для дітей формі суть цієї зако¬номірності. Учитель пропонує дітям назвати серед оточуючого їх довкілля те, що належить до природи;

відшукати об'єкти та предмети неживої і живої при¬роди; акцентує, що людина — складова частина жи¬вої природи. Звертає увагу школярів на залежність життя на Землі від Сонця (використовує загадки: «В небі я труджуся, знає мене кожен. Я на всіх дивлю¬ся, на мене ж — не можна»; «Всі його люблять, всі на нього чекають, а хто подивиться — кожен скри¬виться» тощо). Вислухавши відгадки, вчитель уточ¬нює, що життя на Землі без Сонця неможливе: як¬що перестане світити Сонце, то зелені рослини загинуть, бо вони не можуть жити без тепла і світла;