Проблеми виховання

Дуже велике значення батьківського авторитету в родинному вихованні. Чим вищий авторитет батьків в очах дитини, тим сильніше вони впливають на формування її поведінки. Слова батька і матері стають для неї законом. Авторитет батьків визначається взаєминами між батьком і матір’ю, їхнім ставленням один до одного, вміння користуватись батьківською владою і додержувати єдності у вимогах до дітей, усіх членів родини і до людей взагалі. Діти поважають батьків вимогливих і справедливих, чуйних і уважних, ініціативних в організації різних корисних справ, як дитячих, так і родинних та громадських. Дорослі повинні бути для дітей авторитетом у великому і малому.

Дуже гарно з почуттям любові, вірності, чесності та доброти Г. А. Литвинова відобразила авторитет матері у своїй книзі, яка так і називається “Авторитет матері”. Вона говорить що в усіх народів світу споконвіку шанується мати - дародавиця життя, охоронниця домашнього вогнища, уособлення самовідданої любові: Усі матері світу, незалежно від того, як влаштовано їхнє життя, бажають щастя своїм дітям, і переважна більшість з них прагне, як уміє, прищепити синам і дочкам людські чесноти.

Авторитет матері виступає, як чинник підвищення морально-виховного потенціалу сім’ї, до починається формування нової людини. На материнській совісті і обов’язку – виховати кожного з своїх дітей таким, щоб ніхто з них не робив бездумно і невдячно. Від матерів переливається, прищеплюється синам і дочкам шанобливе ставлення до народних святинь – до народної символіки, до хліба, виплеканого людською працею, до всього, в чому живе душа і доля народу. Діти неодмінно знатимуть, як багато доброго мама зробила для них, вони будуть знати про її людяність, що виявляється у ставленні до рідних і до чужих, про доброту, яка виявляється у її вчинках. Людяність робить у материнське серце таким великим, що його ніжності, турботливості і вболівань вистачає не тільки на своїх рідних, а й на інших людей.

Величина і скорботна постать жінки стала уособленням Батьківщини-матері. В ній – сила і віра народу, що вміє не гнутися, тамувати біль і ставати вище за смерть. В ній – заклик боронити рідну землю життя і мир, бути готовим у разі потреби битися за це, не шкодуючи свого серця.

Мати повинна відчувати самоцінність дитинства, неповторність вдачі й особливість внутрішнього світу кожного сина й доньки; у щасливому хисті, вправляючи недоліки поведінки і характеру дітей, не обмежувати їх саморозвиток, у тактовному вмінні без напучувань вчити дітей розуміти, поважати старших, одне одного, охоче допомагати в разі потреби,в розумному прагненні розсунути дитяче світобачення.

У поведінці дорослих діти багато що сприймають інтуівно, не розкладаючи по полицях усі чесноти, совісті й порядності: А саме моральної чистоти, совісті й порядності, позбавлена найменшої частки лицемірства.

Авторитет матері… на найвищу височінь підносять його народженні нею діти. Красою життя. Величчю подвигу.

З народженням дитини народжується материнська тривога за неї і за світ, в який прийшло її дитя. А з нею посилюється почуття відповідальності за кожен свій крок у житті, за те, що є в ньому сьогодні і що передамо дітям завтра. У своїх синів і дочок кожна мати ростить безмірно відданими своїй Батьківщині, ростить для творчої праці, для чистого і чесного життя, для великого, істинно людського щастя.

Дорослішають, обирають собі працю, обзаводяться своїми сім’ями, стають батьками діти, а материнське серце все одно вболіває за кожного, як за малого. І на їхніх життєвих шляхах, де ніхто не застрахований від невдач і всіляких випробувань, стоять невидимим і водночас цілком реальними дороговказами материнські обереги.

Від нашої чесності й порядності – їх благородство і моральна несхитність.Від нашої вимогливої доброти – їх самостійність і впевненість у своїх силах.

Від нашої залюбленості в працю – їх молодече завзяття.

Тоді постає питання: “чи може вважатися доброю людина, яка недбало ставиться до матері?” Мабуть ні. Але є серед нас такі, хто не тільки не поважає матір та батька, але й у важку годину не поспішає на допомогу батькам. За відстороненість дітей і навіть дорослих людей від матерів варто відмовляти їм у довір’ї, у повазі.

Звичайно, кожному дорога мама – найперший і найвірніший друг. Кому, як не їй, можна відкрити своє серце. Бо тільки у неї є потаємний ключ до вашого серця.