Люблю рідну матусю

Монастир загибає!

І вийшла, вийшла Божая Мати,

На хресті вона стала,

Кулі вертала, турків вбивала,

Монастир врятувала.

І ми всі люди до Бога вдаряймо,

Матері Божій поклін віддаймо.

Звучить мелодія “Ave Maria». Учениця, звертаючись до образу Божої матері, говорить молитву. Діти запалюють свічки.

Учениця: Молю тебе, Мати, щирими словами:

Змилуйся над нами.

Силу і здоров’я дай нам, Божа Мати,

Поможи нам вчитись, чесно працювати.

Щоб була потіха для рідної мами –

Змилуйся над нами.

Дай нам оминути всяку злу пригоду,

Дай рости на користь рідному народу.

Вчитель: В образі матері осягаємо розумом рідну Україну, мальовничу і прекрасну, страдницьку, але невмирущу; Україну – край смутку і краси, радості і печалі; Україну – розкішний вінок з ружі і барвінку, з її милозвучною мовою, задушевною піснею, чарівною вишивкою.

Мама: Вам, діточки мої любі, ще й те треба знати,

Що, крім мене, другу маму мусите кохати,

Бо та друга всім нам мати, вона нас ростила,

Хлібом, сіллю і водою нас кормила.

А та мати – Україна. Любіть її, діти,Прикрасіть її собою, як красиві квіти.

Вчитель: Щасливі ми, що народилися і живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає давнини. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово, рідну пісню.

Діти виконують пісню “Виростеш ти, сину” (слова В.Симоненка, музика А.Пашковича).