Вплив естетичного виховання на реабілітацію вихованців допоміжної школи

Велику роль в розвитку емоційно-вольової сфери вихованців відіграє художня література. Діючи на їх свідомість і відчуття, вона допомагає краще пізнати навколишній світ, сприяє формуванню моральних понять, естетичних відчуттів.

Розвиток у дітей почуття прекрасного, розуміння краси природи, людських взаємовідносин і вчинків, поезії, праці і побуту – завдання серйозне і відповідальне. Одним із важливих шляхів його реалізації – виховання любові і інтересу до книги, до читання.

Поклавши перед собою завдання естетичного виховання в процесі роботи з художньою літературою, вихователь повинен приділяти більше уваги підбору творів. В цьому йому можуть допомогти і вчитель рідної мови, і бібліотекар, а також спеціальна література.

Цікавість і любов вихованців до книги зароджується і розвивається в результаті проведення бесід, читацьких конференцій, тематичних вечорів і свят, присвячених життю і творчості письменників і поетів, їх окремим творам, конкурси читців і літературні вікторини. Виразне читання літературних творів сприяє більш певному їх сприйманню, полегшує дітям усвідомити їх зміст.Робота з книгою потребує більш глибокої і спеціальної підготовки від вихователя і при формуванню питань до тексту і при розгляді дітьми ілюстрацій, репродукцій картин. В ході роботи з книгою я пропоную дітям різні завдання, які не тільки корегують пізнавальні можливості вихованців, але і розвивають уяву, творчість, естетичний смак. Для цього пропоную дітям такі завдання, як після зачитування початку тексту придумати його продовження і навпаки, або після читання цілого тексту придумати своє. Щоб зацікавити учнів текстом, пропоную такі запитання: „Оцініть вчинок головного героя. Як би ви зробили в даному випадку? Як склалася б життя головного героя, якщо б він вчинив по-іншому?” та інші. Підсилює естетичний вплив літератури, викликаючи при цьому у дітей потребу самостійно ознайомитися з текстом і виразно його прочитати, емоційне читання вихователя, використання музичного супроводу.

Чи не найпопулярнішим жанром фольклору є народна казка, що розкриває безмежний світ людської уяви, полонить серця дітей і дорослих, прилучає до вічно юних категорій материнства і дитинства. Недарма великий Каменяр писав: „Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудеш, а тих хвиль, коли люба мама чи бабуся оповідали байки не забудеш до смерті”. А такими мамами і бабусями у нашій школі є ми – вихователі.

Найбільшою популярністю у дітей користуються казки про тварин. Вони – великі помічники у пізнанні дітьми навколишнього світу. Цьому сприяють невеликий обсяг казок про тварин, надзвичайно простий їх зміст, покладена в основу реальна дійсність, елемент фантастики, який полягає в омодненні тварин. Це такі казки як „Колобок”, „Солом’яний бичок”, „Рукавичка”, „Лисичка-сестричка”, „Коза-дереза”, „Пан Коцький”, „Казка про котика та півника” та інші. Ці казки вчать справедливості, виховують почуття товариськості, викликають почуття допомоги слабшому.

Розраховані на дитячу аудиторію, казки про тварин дуже тонко враховують особливості психології малюків. Зміна інтонації, імітація голосів тварин і птахів сприяють уважному слуханню і переживанню казки як реальності. Дитина через емоції, викликані казкою, сприймають колорит народності в передачі дивовижного образу і красу мови. Казки, що систематично використовуються в роботі з дітьми, формують і розвивають у них сприймання, уяву, пам’ять, інтереси, почуття, нахили та здібності, художній смак.

З цим згадаємо зауваження Івана Франка: „Діти люблять звірів, чують себе близькими до них, розмовляють з ними і розуміють їх: от тим-то оповідання про звірів так цікаві, особливо коли ті звірі в байці ще починають говорити, думати і поводитися як люди...”

Багатим джерелом естетичної насолоди є – природа. Вона пробуджує у дітей почуття краси, почуття пізнати її закони, збагачує уявлення про навколишній світ.

Щоб вихованці могли зрозуміти, відчути і уявити мальовничі описи природи в творах Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка, Лесі Українки, М.Т.Рильського, В.Сосюри і інших поетів і письменників, необхідно навчити їх бачити і сприймати красу реальної природи, а також висловлювати свої думки, враження про неї. Завдання вихователя пробудити у вихованців естетичні почуття по відношенню до природи, навчити їх не тільки розуміти і любити, але й постійно берегти її.

На екскурсіях, прогулянках, організованих в осінній період, звертаю увагу дітей на листопад, „багрянець і золото” дерев, осінні запахи лісу, яскраві кетяги калини і горобини, „на пишне в’янення природи”. Зимовий період відзначаю перший сніг, перший зимовий день. Скільки радості вони приносять дітям! А як не помилуватися деревами, покритими інеєм, чи узорами на вікні. „Від чого це буває? – запитую я. – А як переливається сніг на сонці!.. Давайте помилуємося заходом, який він красивий, особливо перед морозом ...”