ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНIЗАЦIЇ І РЕАЛIЗАЦIЇ САМОСТIЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТIВ ТЕХНIЧНИХ ВУЗIВ
Для рiшення реконструктивно-варiативних завдань студент повинен не тiльки добре знати фiзичнi закони, якi описують розглянуте явище (або сукупнiсть явищ), але й вмiти реконструювати, перетворювати та застосовувати до нових ситуацiй тощо. Цi завдання нацiленi на вироблення у студента вмiнь та навичкiв комбiнувати та перетворювати новi i традицiйнi засоби дiяльностi для рiшення нових та традицiйних проблем, використовуючи при цьому рiзнi варiацiї та пiдходи. Все це сприяє формуванню у студентiв таких рис, якi є основою пошуково-творчої дiяльностi майбутнього фахiвця. Виконуючи завдання цього типу, студенти вчаться перебудовувати та комбiнувати ранiш вiдомi знання i вмiння для виконання нового завдання, аналiзувати рiзнi шляхи його виконання i обирати найбiльш рацiональнi.До завдань частково-пошукового типу вiдносяться завдання, у яких бракує або зайвi початковi данi, такi, у яких не повнiстю визначенi початковi умови, а також такi, якi припускають рiзнi варiацiї та вимагають доробки. Студент сам доповнює, знаходить (вiдшукує) тi данi, яких бракує, остаточно формує умови завдання i накреслює шляхи його рiшення. Прикладом завдань такого типу можуть слугувати наступнi:
1. Скласти i вирiшити завдання на визначення мiнiмального куту нахилу транспортерної стрiчки, при якому вугілля не буде осипатися?
2. Яким повинен бути нахил бремсберга, щоб одна навантажена вагонетка масою М змогла б пiдняти не менш як N порожнiх вагонеток масою m? Коефiцiєнт тертя k, маси вагонеток та їх кiлькiсть узяти для конкретних умов конкретної шахти.
Сутнiсть цих завдань полягає в тому, що викладач або дає план-програму рiшення проблеми, або коректує рух студента до її рiшення, або будує аналогiчну проблему з бiльш малим полем пошуку, або подiляє проблему на декiлька пiдпроблем, якi у сукупностi дають рiшення основної проблеми i таким чином, студент розв'язує завдання.
Обов`язковим елементом пiдготовки сучасних фахiвцiв є залучення студентiв до науково-дослiдницької роботи. У зв`язку з рядом об`єктивних причин ми поки що не в змозi залучити всiх студентiв до активної участi в НДРс, але вчити елементам дослiдницької дiяльностi ми повиннi всiх. Тому у якостi дослiдницьких завдань ми даємо студентам не тiльки такi, як наприклад, "З`ясувати вплив метану на показник заломлення повiтря", але й такi, як "Вивести залежнiсть показника заломлення повiтря вiд тиску", тобто, завдання на вивiд формул та пiдтвердження теорем, на обґрунтування яких-небудь положень теорiї, завдання ускладненої трудностi, якi виходять за межi програми тощо. Такi завдання для самостійної роботи студентiв повиннi бути складенi з усiх основних тем курсу фiзики. Методика застосування системи завдань з поступовим зростанням ускладнень та проблемностi є перспективною, виконує не тiльки навчальнi, але й розвиваючi функцiї, якi пiдвищують якiсть пiдготовки iнженерiв.
"Вiд живого спостерiгання до абстрактного мислення i вiд нього до практики - такий дiалектичний шлях пiзнання iстини, пiзнання об`єктивної реальностi" (Гегель). Тому, у тих випадках, коли навчання здiйснюється з урахуванням майбутнього фаху студента, полiпшуються усi показники навчальної дiяльностi. Наприклад, оптимiзацiя процесу навчання фiзики у ДонНТУ. У цьому випадку також перероблено весь курс з акцентом на "використання фiзичних знань в iнженернiй практицi" для конкретної спецiальностi (гiрничої, металургiйної, механічної). Проте професiоналiзацiя завдань для СРС ще не має масового характеру, мабуть тому, що їхня розробка пов'язана з наявнiстю об`єктивних методичних труднощiв; визначенням перелiку професiйних знань, умiнь та навичок майбутнього фахiвця та формуванням його профiлю роботи, а також розробкою його професiограми.
Завдання викладачiв фiзики на кафедрi, на наш погляд, зводиться не тiльки до того, щоб дати фундаментальнi знання з предмету, здiйснити контроль за засвоєнням знань, але й прищепити студентам навички творчо, самостiйно мислити, пiзнавати, вирiшувати деякi, хоч i невеличкi, проблеми, суперечностi, тому що розвиток науки - це вирiшення суперечностей.
Вiдомо, що однiєю з найважливiших передумов самостійної роботи студентiв є чiтко налагоджений контроль за її виконанням. Вiн сприяє поглибленому вивченню предмета, створює широкi можливостi використання зворотного зв'язку для подальшого вдосконалення органiзацiї цієї роботи i методики викладання любого предмету та, зокрема, фiзики. На нашiй кафедрi протягом декiлька рокiв практикуються наступнi методи пiдсумкового та поточного контролю знань студентiв:
1. Поточне опитування. Проводиться постiйно протягом семестру Мета - установити готовнiсть студентiв до засвоєння наступного матерiалу, виконання лабораторних та практичних завдань тощо.
2. Контроль виконання домашнiх завдань. Мета - перевiрка загального рiвня засвоєння студентами знань та коректування подальшої роботи викладача пiд час вивчення даного роздiлу або курсу. Проводиться постiйно протягом семестра.3. Експрес-контроль. Проводиться постiйно на лекцiях протягом всього семестру. Цей засiб контролю має ряд переваг у порiвняннi з iншими формами контролю за самостiйною роботою студентiв. По-перше, вiн не займає багато часу (що має велике значення для спецiальностей, якi мають менш за все кiлькiсть годин на вивчення фундаментальних дисциплiн); по-друге, стимулює самостiйну дiяльнiсть студентiв; по-третє, примушує студентiв бути бiльш уважними на лекцiях, бiльш якiсно вести конспект, що у пiдсумку сприяє поглибленому вивченню фiзики. Провадження експрес-контролю не повинно займати бiльш 5 - 10 хвилин. Мета - що й у поточного контролю - пiдтримка одержаних ранiш знань, вмiнь та навичок шляхом постiйного повторення, виявленню тих студентiв, якi не працюють самостiйно з пiдручниками та навчальними посiбниками; контроль вiдвiдування лекцiй тощо.