Трагедія особистості у п’єсі І. Карпенка-Карого “Сава Чалий”

Тема: Трагедія особистості у п’єсі І.Карпенка-Карого “Сава Чалий”.

Мета: Допомогти учням зрозуміти причини трагедії головного героя як неминучої плати за свої вчинки, усвідомити авторську ідею – осуд національної зради у будь-яких проявах.

Хід уроку

І. Вступне слово.

Історія України важка і складна. Вона приваблювала до себе увагу багатьох митців, які прагнули осмислити і трагічну долю українського народу, і життя окремих непересічних постатей.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Видатний драматург І.Карпенко-Карий не був винятком. Він створив трагедію “Сава Чалий”, в якій показав не просто історичний персонаж, а через нього виразив свої ідейні погляди.

Щоб ще краще зрозуміти позицію драматурга, ми розглянемо сьогодні цей твір, спробуємо по-своєму осмислити постать головного героя.

ІІІ. Історична та народнопісенна основа твору.

І.Карпенко-Карий старанно готувався до написання твору, ґрунтовно вивчав історичні джерела.

Як відомо, Сава Чалий був сотником надвірних козаків князя Любомирського. В 1734 р., коли на правобережній Україні відбулися масові заворушення селян проти польської шляхти, Сава Чалий перейшов на бік посталих. Але невдовзі він зрадив повстанців, перекинувся на службу до графа Потоцького, за що одержав значні привілеї. В 1741 р. Гнат Голий, один з ватажків повстанців, стратив Саву Чалого в його маєтку в с. Степашки на Вінниччині.

І Карпенко-Карий звернувся також до різних варіантів народних пісень про Чалого “Ой був в Січі старий козак” та переказів “Покарання зрадника”, “Нерідний син кошового Чалого”, “Єретик і душогуб” (Савур – могила, ст.. 78-80).

Творча уява та громадська позиція письменника змалювала Саву таким, який ми бачимо його у п’єсі.

ІV. Осмислення постаті головного героя.

1.Ким постає Сава Чалий у перших діях п’єси?

У перших діях п’єси Сава постає як ватажок селянського повстання, якого бояться пани і поважають селяни і запорожці.

“Запорожець. Не кожний з ним зрівняється. Він вчений сильно, учився в Києві у братстві. Його й на Січі поважають”.

“Він хоче людей і віру боронить”

“Якби таких побільше, то легше б нам жилось”.

“Я всю Україну об’їздив і серцем всім переконався, що жити тут немає сили. Пани знущаються над всім поспільством і віру християнську зневажають, завдячи скрізь унію свою. Стару Україну треба поминути і заснувати нову на вільних землях”.

У Другій дії ми бачимо, як пани розправляються з учасниками гайдамацького повстання. І кожний, хто потрапляє до їх рук, називає себе Савою і гине не схиливши голови.