РОЛЬ АКТИВНИХ ТА ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В УДОСКОНАЛЕННІ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ТА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ
В умовах розбудови незалежної демократичної правової держави все більшого значення набуває правова освіта молоді. Водночас духовне відродження суспільства вимагає конкретних змін у діяльності загальноосвітніх шкіл, які викликані необхідністю формування суспільно активної, творчої особистості, що на відміну від людини – вихованця, здатна самостійно мислити, генерувати нові ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Реалії сьогодення свідчать, що така особистість, реалізуючи свій творчий потенціал, зможе досягти успіхів у навчанні й роботі. У цьому контексті стає очевидним, що цінність правових знань, здобутих учнями у стінах школи, полягає не так у теоретичному їх засвоєнні. Як у формування навичок їх практичного застосування.
Тому одним з найважливіших завдань курсу “Основи правознавства” є підготовка учнів до життя. Набуття ними навичок правомірної поведінки, пошуку шляхів вирішення життєвих ситуацій відповідно до норм права. Реалізувати ці завдання, з огляду на складність курсу, я вважаю, можливо, лише максимально наблизивши уроки правознавства до життя, спонукаючи учнів бути не спостерігачами, а активними учасниками тих процесів, відносин, які лягли в основу викладання предмета, залучаючи їх до спільної діяльності в процесі пізнавального пошуку. І тому головною, стратегічною лінією своєї діяльності вважаю формування творчої особистості учня.
Процес формування умінь і навичок може бути набагато результативнішим, якщо навчання організоване у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності вчителя і учнів, взаєморозумінні й гуманізмі, єдності інтересів до прагнень всіх учасників навчального процесу і має на меті особистісний розвиток учнів. Саме таке навчання підносить інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює її активність, творчість, гідність і самосвідомість. Вчитель виступає як організатор, старший, більш досвідчений товариш, що знає і розуміє потреби, інтереси та можливості кожної людини.
Яким би не був урок за формою проведення, його слід організувати так, щоб забезпечити максимально можливу активність учнів з постійно діючим зворотним зв’язком.
Для нікого вже не є таємницею, що інтерес до знань в учнів падає. З метою успішного розв’язання даної проблеми застосовую в навчально-виховному процесі активні та інтерактивні методи роботи, які активізують діяльність учнів, розвиваючи їх творче мислення. Вміння спілкуватися, розмірковувати і приймати рішення. Я.А. Коменський зазначав: “Якщо навчання дається дитині важко, то в цьому передусім винні методи, якими її навчають”. Це положення не втратило своєї активності й значимості і в наш час. Недаремно таку велику увагу приділяють наші педагоги-дидакти вивченню питання ефективності застосування різноманітних форм і методів роботи у навчально-виховному процесі. Педагогічні дослідження свідчать, що учні під час лекції засвоюють 5% навчального матеріалу, під час читання – 10%, наочні та аудіо матеріали ефективні на 20%, демонстрація – на 30%, робота в дискусійній групі – 50%; практика через дію ефективна на 75%. І тільки під час навчання інших та негайне застосування навчання дає 90% результат.
Одним із чинників, які підвищують ефективність навчання є групова робота з використанням інтерактивних методів. Суть цих методів у тому, що навчання відбувається завдяки взаємодії тих, хто навчається. Це співнавчання. суб’єктами якого є вчитель і учні. Учитель виступає лише як керівник розумової діяльності учнів, спрямовує її, допомагає, послуговуючись фактами, дійти певних висновків. Залучаючи учнів до діяльності, я скеровую їх на пізнання світу і себе в ньому і, дозуючи допомогу, реалізовую важливий принцип виховання: “Допоможи мені, щоб я зробив це сам”.
Дійсно, сьогодні, коли обсяг інформації зріс до неможливості осягнення її однією людиною, я вважаю, що дидактична функція вчителя полягає не в передачі знань, а у формуванні навичок здобувати їх. Застосовуючи інтерактивні методи, я моделюю реальні життєві ситуації, пропоную проблеми для спільного розв’язання, використовую рольові ігри.
Вони найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню у них власних цінностей створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.
В.О. Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.
Інтерактивні методи, які я застосовую у навчально-виховній діяльності:
“Мозковий штурм” – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок цих учасників. Як показує практика, шляхом “мозкового штурму” всього за декілька хвилин можна отримати десятки ідей. На уроці називаю тему дискусії і запрошую учнів взяти участь в її обговоренні шляхом “штурму”.Я намагаюся уникати “закритих” питань, на які можна однозначно відповісти “так” чи “ні”, ставлю запитання закриті, які починаються з “як”, “чому”, заохочую учнів висловлювати свої ідеї, почуття.