Гуцульське народне виховання
У державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття"), серед пріоритетних на¬прямів реформування освіти відзначено, що в ос¬нову національного виховання мають бути покладені: принципи єдності сім'ї і школи, наступ¬ності та спадкоємності поколінь; прищеплення по¬ваги до батьків, жінки-матері; організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучу батьків.
Побудувати повноцінну гуцульську школу без родини по суті неможливо.
"У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини-куль¬турної особистості. Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, закладаються коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім'я — це джерело, водами якого живить¬ся повноводна річка нашої держави. На морально¬му здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи", — відзначав В. Сухомлинський.
Гуцульська родина — перша школа ук¬раїнського патріотизму, національного єднання та виховання, місце прищеплення здорових норм і на¬виків, кузня пошанівку рідної мови, звичаїв, тра¬дицій, свят, обрядів, символів. Державні акти, всі засоби соціального й педагогічного впливу та захи¬сту повинні бути спрямовані на службу родині, на збереження й розквіт здорової сім'ї, зміцнення її педагогічних позицій і авторитету, створення спри¬ятливих умов для повноцінного родинного вихо¬вання дітей.
А справжнє родинне виховання прийде з належ¬ним оволодінням батьками сучасними педа¬гогічними знаннями й уміннями застосовувати ці знання на практиці, що зумовлює гостру потребу організації педагогічного всеобучу.
Педагогіка повинна стати наукою для всіх — і для вчителів, і для батьків. То ж слід подбати про те, аби дати кожному батькові й матері, всім гуцульським родинам, бодай мінімум наукових знань з української родинної педагогіки. Саме на це й зорієнтована пропонована батькам, керівникам шкіл та вчителям програма педагогічного всеобучу батьків учнів гуцульської школи. Така програма на Україні складена вперше. Вона зорієнтована також на здійснення едукації українознавчої, забезпечен¬ня гармонії родинно-громадсько-шкільного вихо¬вання дітей та молоді гуцульського краю.
Гуцульське родинне виховання — то одна з гілок українського національного виховання. Вона органічно поєднує в собі національне, вселюдське й суто гуцульське, неординарно-самобутнє, тра¬диційно властиве українським родинам карпатсь¬кого краю.
Під національним родинним вихованням ро¬зуміємо цілеспрямований, систематичний вихов¬ний вплив батьків на дитину з метою утвердження у її свідомості етнічної (національної) культури, мови, єдності, своєї національної неповторності й вагомості.
Нації стають вселюдськими саме тоді, коли вони по-справжньому національні. Національне вихо¬вання має сприяти піднесенню національної самосвідомості, формуванню сукупності уявлень про власну націю, її самобутність, історичний шлях, місце серед етносів (націй).
Гуцульське родинне виховання базується на та¬ких провідних принципах, як: український патріотизм й висока національна свідомість; природовідповіднісгь; любов до батька й матері, роди¬ни, рідного краю;
шанобливе ставлення до української мови й тра¬диційної родинно-побутової культури гуцулів; по¬чуття взаємного обов'язку між батьками і дітьми та членами родини; гуцульська етнічна соціалізація; європеїзм; участь дітей у посильній хатній роботі та господарській, і громадській діяльності; прилучення до гуцульського народного мистецтва, місцевих ремесел і промислів; утвердження здорового способу життя; збереження ро¬динної честі й солідарності між родичами і свояками; забезпечення єдності, наступності й спадкоємності поколінь.
"Без науки до всього короткі руки", — гласить народна мудрість. Тому в основу гуцульського ро¬динного виховання, а також самої програми педагогічного всеобучу батьків учнів гуцульської школи покладено принцип науковості. В ній тісно пе¬реплітаються сучасні здобутки педагогічної науки в галузі родинного виховання, досягнення ук¬раїнської народної педагогіки та етнопедагогіки, прогресивні виховні традиції гуцульської родини. При складанні програми творчо використано вже набулий досвід у цій важливій справі.
Не залишено поза увагою й принцип історизму демократизації й гуманізації. Опора на історію гу¬цульської родини, батьківської педагогіки Гуцульщини не має нічого спільного з архаїзацією виховання. Зрозуміло, що архаїзовувати сучасне родинне виховання, повертаючи його до старовини, не потрібно. Та й навряд чи це можливо.Кожна епоха в житті країни висуває свої ви¬ховні завдання. Сучасне родинне виховання гу¬цулів має відповідати новим життєвим вимогам і потребам розв'язання нових соціально-педа¬гогічних проблем. Істина ця абсолютна, як і неза¬перечною є необхідність мати автентичну українську родинну педагогіку на Україні. А щоб її відродити й далі розвивати, слід актуалізувати й творчо осмислити всі найкращі педагогічні набутки з минулого, правильно вибрати виховні кроки су¬часні з передбаченням очікуваних позитивних ре¬зультатів майбутнього.