ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНО-НАВЧАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК ШЛЯХОМ СТИМУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток. Пріоритетним у початкових класах є виховні, загальноосвітні і розвивальні функції. Початкова школа покликана формувати загально-навчальні умінні і навички, які стануть основою для подальшого навчання дитини у середній і старшій школі. Успішне навчання учнів початкових класів значною мірою визначається рівнем оволодіння ними загально навчальними уміннями і навичками. Добре усвідомлює це вчитель початкових класів Юркечив Любов Богданівна, яка в основу своєї роботи поклала завдання формування загально-навчальних умінь і навичок шляхом стимулювання навчально-пізнавальних інтересів молодших школярів.

У реальній шкільній практиці навчально-пізнавальні інтереси проявляються в об’єктивних і суб’єктивних чинниках: успішне навчання з різних предметів та емоційно-вольової стани дітей на уроках (здивування, захоплення. Радість, розчарування).

З перших днів перебування дитини в школі вчителька створює необхідні умови формування та розвитку стійких позитивних інтересів дітей до навчання. Важливу роль у навчальній діяльності має вміння організувати своє робоче місце. Ці вміння сприяють вихованню акуратності, цілеспрямованості, внутрішній готовності до праці. Уже з першого класу вчителька привчає дітей тримати в порядку своє робоче місце, спочатку при допомозі вчителя, а потім самостійно, добираючи необхідне навчальне приладдя, додержуватись певної послідовності виконання роботи під керівництвом учителя.

Вже в 3 класі діти вміють користуватись словниками, лінійкою, трикутником, підручником, додатковою літературою, дидактичним роздатковим матеріалом.

Вчителька постійно нагадує, що навчання – це праця. По-новому стали учні дивитися на шкільне приладдя після бесіди:

-Чи залишає вам тато косу вдома, коли іде косити? Чому ж дехто з вас забуває вдома лінійку, олівець, навіть зошит і книжку. А що було б, якби не вийшли на роботу лікарі, вчителі. Отже навчання –це та ж праця, нелегка праця. Зі шкільно парти починається лікар, учитель, шофер.

Любов Богданівна чудово усвідомлює, що байдужість до навчання пояснюється перш за все одноманітністю його форм, педагогічних засобів та методів навчання. Методичному та дидактичному забезпеченню уроків вчителька відводить головну роль в своїй роботі. Кожен наступний урок не дублює попередній, самі уроки насичені такими методами і формами організації навчання, які найкраще стимулюють навчально-пізнавальну діяльність учнів. Найчастіше вчителька практикує такі методи як дидактична гра, змагання, міні-дискусії, методи проблемно-пошукового характеру. Що ж до форм організації навчання. То перевагу надає індивідуальним та груповим. При вивченні теми “Іменник” на етапі закріплення вчителька виділяє що-уроку час для роботи зі словниками. Учні працюють в чотирьох міні-групах:

На наступних уроках ці ж групи працюють зі словниками, виписуючи назви річок, морів, озер, міст – власні іменники. Жоден урок не проходить без використання вчителем різного роду унаочнення і роздаткового матеріалу, які не аби як сприяють мотивації навчання. Під керівництвом учителя діти часто пишуть незвичайні ребусні, словникові диктанти.

Формуючи загально мовленнєві вміння і навички, працює над покращенням якості усного і писемного мовлення, вчить учнів порівнювати, класифікувати, узагальнювати мовні явища через різного виду мовленнєву діяльність.3 Для вироблення умінь орієнтуватися в умовах спілкування Любов Богданівна практикує різного роду завдання при роботі над текстом.

Завдання: Прочитай. Замінивши у кожному реченні одне слово на протилежне за значенням, склади опис похмурого літнього ранку.

Над даним завданням учні працюють в парах.

Для розвитку комунікативних умінь мовленнєву творчість дітей вчителька поєднує з ігровою. На уроці зв’язного мовлення учням пропонується наступні завдання:

1)відгадати за описом у віршованій формі назви птахів (горобчик, сорока, дятел, синичка);

2)скласти опис будь-якого птаха, щоб було зрозуміло, про кого йдеться