Форми опікування дітей-сиріт
11. Відсутність особистого простору (власної кімнати, місця, де можна усамітнитися).
12. Економічна депривація - діти не мають власних заощаджень і досвіду розпоряджатися грошима.
13. Постійне перебування у вузькому комунікативному просторі.
14. Відсутність власних речей (крім одягу та предметів особистої гігієни).
15. Ранні сексуальні зв'язки; випадки сексуального насилля.
16. Обмежені можливості у виборі професії.
17. Відсутність навичок вирішення власних проблем з офіційними структурами.
18. Соціальна незахищеність після виходу із закладів інтернатного типу.
Соціальне сирітство - явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої дитини.
Соціальні сироти - це особлива група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин лишилися сиротами при живих батьках.
На сьогоднішній день в Україні не існує усталеного визначення щодо цієї категорії дітей. У пресі, періодичних виданнях, психолога-педагогічних ро¬ботах, результатах соціологічних досліджень вживаються такі терміни, як:
> бездоглядні;
> бездомні;
> безпритульні;
> діти вулиці;
> діти, позбавлені батьківського піклування;
> соціальні сироти;
> неповнолітні групи ризику.
Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ) відносить до них:
> дітей, які не спілкуються з власними родинами і живуть у тимчасових сховищах;
> дітей, які підтримують контакт з сім'єю, але через бідність, різні види експлуатації та зловживань по відношенню до них проводять більшу частину дня, а інколи і ночі, на вулиці;
> дітей-вихованців інтернатів та притулків, які через різні причини втекли із них і перебувають на вулиці.
Це узагальнена характеристика "дітей вулиці", оскільки в залежності від соціально-економічних умов у країні ступінь маргіналізації має свої специфічні прояви.