ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ Д. ЛОККА
Ж.-Ж.Руссо вважав, то простих людей, трудівників та їх ді¬тей виховувати непотрібно: вони вже вихованні самим життям. Потрібно виховувати і перевиховувати феодалів, аристократів та їх дітси, щоб кожен і них став людиною, а не дармоїдом. Тому голошиїм гсрогм сіюго роману Руссо взяв Еміля - сина багатих батьків з мстою виховати його справжньою людиною.
Розглянемо вікову періодизацію і зміст виховання, за Ж.-Ж.Руссо, який поділяє життя свого вихованця на вікові періоди:
а) під народження до двох років, коли особливу увагу слід звер¬тати на фізичне виховання; б) від двох до дванадцяти років - пе¬ріод "сну розуму", коли потрібно розвивати "зовнішні відчуття", в) під 12 до 15 років (розумове виховання); д) від 15 до повноліт¬тя (період морального і статевого виховання).
Ж.-Ж. Руссо охарактеризував всі періоди, визначаючи зміст, форми і методи навчання та виховання в кожному з них.
В ранньому дитинстві (до 2-х років) основою є фізичне вихо¬вання. Новонароджену дитину не потрібно сповивати, бо перший крик дитини - "протест проти несправедливості в суспільстві!".
Після 12 рокік починається розумове і трудове виховання ді¬тей. Це так званий третій період (з 12 - 15 років), під час якого слід розвивати у підлітків спостережливість, самодіяльність, вчи¬ти їх працювати в саду, на городі, в полі, майстерні; вчити читан¬ню, письму, географії, природознавству, астрономії, арифметики, гео¬метрії.
У юнаків 15 - 17 років Ж.-Ж.Руссо виділяє три завдання мо¬рального виховання: виховання добрих почуттів, добрих суджень і доброї волі. До 17-18 років юнаку не варто говорити про релі¬гію, але Руссо переконаний, що Еміль думає про першопричину і самостійно приходить поступово до пізнання божественного по¬чатку.
Педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо мали великий вплив на роз¬виток педагогічної думки в наступний період.
ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ФРАНЦУЗЬКИХ ФІЛОСОФІВ К.ГЕЛЬВЕЦІЯ ТА Д.Д1ДРО
Один ч французьких філософів-просвітителів Клод Гечьвецій (1715-1771) народився в Парижі в сім'ї придворного лікаря. За¬кінчив єзуїтський колеж. У 1758 р. написав книгу "Про розум”, що була спрямована проти основ феодального порядку, релігійної ідеології. Король та Папа приговорили книгу до спалення. Гельвецій врятував собі життя ціною публічного відречення від своєї праці. Однак він залишився вірним своїм ідеям, які виклав більш ґрунтовно в книзі "Про людину, її розумові здібності та її виховання", яка була опублікована після його смерті.
Гельвецій продовжує Дж.Локка, коли погоджується з критико теорії "вроджених ідей" Декарта. Гельвецій стверджує, що все в людині можна звести до відчуттів. Звідси він робить висновок, що всі люди від народження мають рівні розумові здібності, рівні можливості до вдосконалення.
У поглядах Гельвеція можна виділити чотири основні ідеї:
1) вроджена рівність всіх лю¬дей; 2) особливий інтерес як рушійна сила індивідуального розпитку і вирішальна основа в діяльності дітей; 3) виховання як спрямовуюча сила в розвит¬ку інтересів; 4) політична сис¬тема як визначальна основа виховання. Виходячи з того, що переробка суспільства можлива через виховання, Гельвецій пристрасно захищає суспільне виховання і освіту. Серед основних переваг шкільного виховання Гельвецій називає: 1) сприятливі для здоров'я засоби того місця, де молодь може отримати своє виховання (мається на увазі, що при суспільному вихованні будинок, де виховуються та навча¬ються діти, будується за містом і може добре провітрюватися, на відміну від батьківських домів, що часто малі і нездорові); 2) тверда дисципліна; 3) змагання, яке викликається, коли порів¬нюють себе з багатьма іншими людьми; 4) освіченість виховате¬лів; 5)твердість (домашнє виховання рідко буває мужнім і таким, що розвиває сміливість).
Гельвецій твердив, що мета виховання має полягати в тому, щоб розкрити серце дитини для гуманності, а розум - для правди, щоб виховувати патріотів, у свідомості яких ідея особистого доб¬ра тісно пов'язана з ідеєю добра для всіх людей. Моральне вихо¬вання, на думку Гельвеція, можна здійснювати за допомогою "Катехізису моралі" (подібно до релігійного катехізису), де ди¬тина може взнати про справедливість, істину, користь тощо.В працях Гельвеція велике місце відводиться розумовому ви¬хованню, правильно поставленій освіті. Виходячи з того, що здо¬рова людина є, при всіх інших умовах, більш щасливою, ніж лю¬дина нездорова, Гельвецій велику увагу приділяв фізичному ви¬хованню, яке повинно одночасно змінювати і тіло, і дух.