Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів

Суб'єктивізм і формалізм у перевірці та оцінюванні знань учнів можна подолати, виставляючи оцінку лише за наявний рівень знань, умінь та навичок, а не за інерцією, зважаючи на попередні успіхи або невдачі; недопускаючи впливу на оцінку інших чинників (поведінки на уроці та ін.); подоланням хаотичності у виставленні оцінок заради оцінок; не допускаючи невмотивованості оцінок; викори¬станням результатів перевірки для вдосконалення навчаль¬ного процесу; подоланням орієнтування на середній бал; ве¬денням тематичного обліку знань, умінь і навичок.

Загалом зміст і методика контролю на всіх етапах нав¬чання мають спонукати учнів до пізнавальної діяльності, сприяти їх самостійності та активності, свідомому засво¬єнню знань, умінь і навичок.

Педагогічні колективи шкіл шукають шляхи підви¬щення ефективності перевірки й оцінювання знань учнів. Наприклад, у Хустській гімназії-інтернаті розроблено стабільну технологію контролю за якістю знань, умінь та навичок учнів, яка передбачає такі види роботи: щоден¬ний вплив на підготовку учнів кожного класу до уроків, неприпустимість виставляння необґрунтованих оцінок за семестр; ведення загалом по гімназії і в кожному класі зокрема якісного рейтингу успішності учнів. На початку кожного семестру учні мають змогу побачити результати своєї навчальної діяльності за семестр на тлі класу і всієї школи; складання для кожного класу психолого-педагогічної карти, в якій повинні бути відображені природні задатки та можливості учнів. Порівняння даних про уч¬ня з цієї карти з результатами якісного рейтингу дає змо¬гу зробити висновок, в якому режимі він працює, впли¬вати на його роботу з метою наближення її до опти¬мального рівня; складання таблиці якості знань учнів з кожного предмета за кожний семестр і за рік для ха¬рактеристики роботи вчителів; систематичне проведення контрольних зрізів знань, які допомагають порівняти по¬казник їх якості, поданий учителем у попередній табли¬ці, з результатами даної перевірки. Це спонукає вчителів до об'єктивності в оцінюванні знань учнів; анонімне ан¬кетування учнів з метою визначення рейтингу предметів та рейтингу вчителів, сильних і слабких сторін роботи школи, потреби та участі учнів у позаурочних заходах, їх пропозицій щодо вдосконалення навчально-виховного процесу.

У школах вдаються й до такої форми перевірки й оці¬нювання знань учнів, як заліки у старших класах. Залі¬ки проводять з великих тем або розділів навчальної про¬грами. Термін складання заліку оголошують заздалегідь. До заліку вчитель викладає матеріал, який може станови¬ти певні труднощі під час самостійного опрацювання уч¬нями, організовує їх самостійну роботу, навчає методів і прийомів пізнавальної діяльності, консультує, інструктує та контролює їх.Під час залікових занять, на які відводиться певний час, кожному учневі виставляють оцінку за усну або пись¬мову відповідь з матеріалу, засвоєння якого підлягає кон¬тролю, з урахуванням того, як він працював на уроках лід час вивчення теми чи розділу. Залік може бути виставлено і без підсумкового контролю за умови систематичної робо¬ти учня.

Для ефективного проведення уроків-заліків слід врахо¬вувати специфіку навчального предмета, кожної теми.

Щоб об'єктивно оцінити знання учнів, треба перевіри¬ти засвоєння теоретичного матеріалу та вміння застосову¬вати його у стандартних і нестандартних ситуаціях. З ці¬єю метою проводять урок-залік з використанням магні¬тофона або кодоскопа. Добирають 10—12 запитань різної складності, що потребують не лише відтворення знання про явище, закон чи формулу, а й застосування до пояс¬нення певного факту і записують їх на магнітофон з інтер¬валом 40—70 секунд. Крім того, учні повинні ще розв'я¬зати дві задачі: просту й підвищеної складності. Урок про¬водять у такий спосіб: половина учнів працює з магніто¬фоном (пишуть диктант з фізики), інші розв'язують задачі, відтак міняються ролями. І запитання, і задачі вчитель го¬тує у двох варіантах, що унеможливлює списування. Робо¬та з магнітофоном потребує особливої пильності. Діти, які не встигли запам'ятати зміст запитання, звертаються по до¬помогу до товаришів і тому не можуть відповісти на запи¬тання протягом паузи.

Залік проводять і в такий спосіб. Клас ділять на ланки по 3—4 учні. У кожній ланці є ланковий, який добре засво¬ює матеріал, уміє розв'язувати задачі. Йому доручають опи¬тати членів своєї ланки й оцінити їхні знання таким чином. Учень, який складає залік, має картку з номерами запитань і задач, що охоплюють дану тему. Біля кожного запитан¬ня ставлять відповідний символ, що означає: «учень знає питання», «знає слабко», «не знає». Заповнені ланковим картки збирає вчитель. Самі ж ланкові складають залік піз¬ніше. Враховується їхня активність під час вивчення теми, виконання ними лабораторних робіт тощо.

Залік можна проводити за допомогою карток. Для цьо¬го складають їх 6—8 варіантів, що містять рівневі запи¬тання і задачі (як правило, їх п'ять). Картки розкладають на робочих місцях так, щоб унеможливити спілкування між учнями, які отримали однакові варіанти, тобто забез¬печити повну самостійність і запобігти списуванню, що дає змогу об'єктивно оцінити знання кожного учня і за потреби організувати окремим із них додаткові заняття і по¬вторний залік.