Диференційоване навчання в школі

Класно-урочна система потребує вдосконалення нав¬чального процесу диференціацією завдань і методики нав¬чання залежно від можливостей учнів. Навчально-вихов¬ний процес, що враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов — диференційованим навчанням.

У навчальному процесі застосовують такі види дифе¬ренціювання.

За здібностями. Учнів розподіляють на навчальні гру¬пи за загальними або за окремими здібностями. У першо¬му випадку за результатами успішності учнів розподіля¬ють по класах А, Б, В і навчають за відповідними програ¬мами. Можливі переведення з одного класу до іншого. У другому випадку їх групують за здібностями до певної гру¬пи предметів (гуманітарних, природничих, фізико-математичних).

Таке диференціювання викликає сумніви. Дитина, яка потрапила до класу здібних учнів, може вважати себе кра¬щою за інших, що нерідко спричиняє відхилення від нор¬ми у вихованні. І навпаки, діти, зараховані до класу менш здібних, щодня почуватимуться неповноцінними. Крім то¬го, слід мати на увазі, що здібності дитини розвиваються, і важливе значення для її розвитку мають умови, в які во¬на потрапляє. Якщо її оточують більш розвинені одноліт¬ки, то вона отримує більше шансів для свого розвитку. До того ж, здібності людини можуть виявлятися на різних ві¬кових етапах.

За відсутністю здібностей. Учнів, що не встигають з тих чи тих предметів, групують у класи, в яких ці предмети вивчають за менш складною програмою і в меншому обся¬зі (такий розподіл за класами дуже поширений у Франції). Найбільший недолік такого диференціювання в тому, що учні здобувають неоднакову освіту й тому не мають рівних можливостей для її продовження.

За майбутньою професією. Навчання дітей у школах му¬зичних, художніх, з поглибленим вивченням іноземних мов.

За інтересами учнів. Навчання в класах або школах з поглибленим вивченням фізики, математики, хімії, інших предметів. Такі класи створюють у школах за умови вели¬кої кількості учнів, які виявляють підвищений інтерес до певних предметів, їх формують з восьмого року навчання, коли учні вже отримали певний рівень загальноосвітньої підготовки, на базі якої можна організувати диференційо¬ване навчання.

За талантами дітей. Пошук талановитих дітей і ство¬рення умов для їх всебічного розвитку. Пошук здійснюють через проведення різноманітних конкурсів, олімпіад.

Кожен з розглянутих видів диференціювання має свій зміст і методику навчання, що є предметом вивчення спе¬ціальних галузей педагогіки. Розглянемо можливі шляхи організації диференційованого навчання в загальноосвіт¬ній школі.

Диференційоване навчання у практичній діяльності вчителя може виражатися в тому, що всі учні отримують завдання однакової складності, але слабшим з них під час їх виконання надають індивідуальну допомогу, або слаб¬шим учням дають окремі, посильні для них завдання. Ін¬коли учням пропонують легкі завдання, згодом ускладню¬ють додатковим завданням, яке вони виконують відповід¬но до своїх можливостей. Загалом диференціювати завдан¬ня за змістом можна за кількістю завдань, за ступенем їх складності, за ступенем самостійності виконання. Складні¬ший і ефективніший вид диференційованого навчання — його здійснення в умовах поділу класу на групи залежно від рівня навчальних можливостей учнів. У прак¬тиці такого поділу використовують методику Ю. Бабанського, який увів поняття реальних навчальних можливостей учнів, їх зміст визначають такі критерії: а) психологічні компоненти (здатність до аналізу, синтезу, порівняння, вміння виділити суттєве, робити узагальнення; раціональність, самостійність, гнучкість, темп мислення, спостереж¬ливість, логічність мовлення, пам'ять, увага); б) навички навчальної праці (самоконтроль, планування, темп обчис¬лень, письма, читання, організованість у навчальній робо¬ті, дотримання розпорядку дня; в) окремі компоненти ви¬хованості (наполегливість у навчанні, старанність, свідома навчальна дисципліна, громадська активність, ставлення до навчання, учителів, однокласників); г) позашкільний вплив сім'ї, однолітків; ґ) біологічні компоненти (фізична пра¬цездатність, стан здоров'я, дефекти мовлення, слуху, зору).

З урахуванням цих критеріїв учнів за їх навчальними можливостями можна умовно поділити на такі групи:

Учні з дуже високими навчальними можливостями — характеризуються здатністю швидко засвоювати матеріал, вільно вирішувати завдання, з інтересом самостійно пра¬цювати, потребують завдань підвищеної складності.