Поняття мети виховання
Мета виховання — сукупність властивостей особистості, до вихо¬вання яких прагне суспільство.
Мета виховання має об'єктивний характер і виражає ідеал людини в узагальненій формі. Вона об'єктивно відо¬бражає вимоги конкретного суспільства, що визначають¬ся рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відно¬син. Зі зміною продуктивних сил і виробничих відносин змінюється і мета виховання. Наголошуючи на важливо¬сті визначення мети і завдань виховання, К. Ушинський писав: «Що сказали б ви про архітектора, який, закладаю¬чи нову будівлю, не зумів би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати? Те саме повинні ви сказати й про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності... Ось чому, ввіряючи ви¬хованню чисті й вразливі душі дітей, ввіряючи для того, щоб воно провело в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься в своїй діяльності, і вимагати на це пи¬тання ясної й категоричної відповіді».
«Я під цілями виховання, — зазначав А. Макаренко, — розумію програму людської особи, проблему людського характеру, причому в поняття характеру я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання, і геть усю картину людської особи; я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської осо¬би, до якої ми повинні прагнути».
Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. Такий Ідеал цивілізованого суспільства діє впродовж століть, починаючи з афінської системи ви¬ховання, де й народилося розуміння гармонійності людини (калокагатія — ідеал фізичної та моральної досконалості). В епоху Відродження ідея всебічного розвитку особисто¬сті знайшла відображення в педагогічних поглядах педагогів-гуманістів Ф. Рабле і М. Монтеня. Рабле пропагував гуманістичне виховання людини, в якому б гармонійно поєднувалися фізичний і духовний розвиток. На його дум¬ку, з цією метою в школі повинні вивчатися мови, мате¬матика, астрономія, природознавство, історія, право. Важ¬ливою складовою всебічного розвитку він вважав мислен¬ня. М. Монтень передусім позитивно оцінював в антично¬му вихованні його різнобічність. Серед складників всебічного розвитку особистості він виділяв розумовий роз¬виток, моральне і фізичне виховання.
Ідеї всебічного розвитку особистості предметніше висвіт¬люються у працях соціалістів-утопістів Т. Мора (1478— 1535), Т. Кампанелли (1568—1639), Р. Оуена (1771—1858), К.-А. Сен-Сімона (1760—1825), Ф.-М.-Ш. Фур'є (1772— 1837). Вони уявляли всебічний розвиток як процес поєд¬нання навчання з працею, в якому беруть участь усі чле¬ни суспільства.
Своєрідне бачення всебічного розвитку особистості у Й.-Ф, Гербарта. Метою виховання він проголошував роз¬виток різнобічних інтересів, спрямованих на гармонійний розвиток усіх здібностей людини. За Гербартом, створюва¬на у процесі виховання гармонія здібностей особистості підпорядкована вищому ідеалу — підготовці «доброчес¬ної» людини. Ідеал доброчесності як мета виховання був ідеалом «доброчесного» німецького бюргера, який уміє пристосуватися до існуючого суспільно-політичного ладу і підкорятися йому.
«Педагогічна система кожної історичної епохи, — пи¬ше академік М. Стельмахович, — висуває свій оригінальний чи актуальний уже знаний образ людини. Кардиналь¬ні зміни в житті суспільства вносять відповідні коректи¬ви у виховний ідеал. То ж цілком закономірно виникає питання про сучасний педагогічний ідеал національного родинно-громадсько-шкільного виховання в Українській державі».
В Україні, як і в інших країнах світу, історично скла¬лася система виховання, що ґрунтувалася на національних рисах і самобутності українського народу, але тривалий час вона нехтувалась і заборонялася. Нині, спираючись на глибинні національно-виховні традиції народу, поступово відроджується національна система виховання, яка врахо¬вує такі особливості сьогодення, як перехід України до ринкових відносин, відродження всіх сфер життя укра¬їнського суспільства і процес розбудови незалежної держа¬ви. В її основі — український виховний ідеал.Поняття «національне виховання» охоплює всі зазна¬чені особливості. По-перше, воно рівнозначне державному, хоча останнє є вужчим, одиничним щодо виховання як за¬гального поняття. По-друге, в жодній країні світу не існує виховання «взагалі». Воно завжди має конкретно-історич¬ну національно-державну форму і спрямоване на форму¬вання громадянина конкретної держави, яка не може бу¬ти безнаціональною. І нарешті, національне виховання найбільше відповідає потребам відродження України. Воно однаково стосується як українців, так і інших народів, що проживають в Україні. Саме принцип етнізації виховно¬го процесу і передбачає надання широких можливостей представникам усіх етносів для пізнання своєї історії, тра¬дицій, звичаїв, мови, культури, формування власної гід¬ності й" через пізнання власної історико-культурної спад¬щини допомагає пізнати глибинність взаємозв'язків кож¬ного з них з українською нацією, її державою, перекона¬тися, що саме українська суверенна держава охороняє національні права всіх громадян України.
Головна мета національного виховання на сучасному етапі — передання молодому поколінню соціального дос¬віду, багатства духовної культури народу, його націо¬нальної ментальності, своєрідності світогляду й на основі цього формування особистісних рис громадянина України (національної самосвідомості, розвиненої духовності, мо¬ральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фі¬зичної, екологічної культури), розвиток індивідуальних здібностей і талантів.